Ладижець Володимир Іванович (* 17 червня 1924, Харківці, Остропільський район — тепер Старосинявський, Хмельницька область — † 22 листопада 1991, Ужгород), український поет та прозаїк, перекладач, член НСПУ з 1950 року. Лауреат премії імені Лесі Українки, нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями, грамотою Президії ВР України.

     Народився в сім'ї вчителя. Перші його вірші Остропільська районна газета надрукувала в квітні 1941.

     Учасник Другої світової війни — в 1942-44 роках. У військовій газеті «Зенітник» друкуються його вірші «Бійцю», «Лист», «Оповідь про бойову сестру», «Розвідник»

     Закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПУ, був на редакційно—видавничій роботі. Працював у пресі Закарпатської області — головний редактор Закарпатського обласного книжково-газетного видавництва, був відповідальним секретарем Закарпатської організації Спілки письменників України.

Його доробок:

·         1950 — перша збірка поезій «Славлю труд»,

·         1951 — «Єдність»,

·         1952 — «Винобрання»,

·         1955 — «За синіми перевалами»,

·         1959 — «Лірика»,

·         1963 — «Між берегами»,

·         1963 — «З далеких і близьких доріг»,

·         1974 — «Ясновид»,

·         1984 — «Вибране».

     Прозаїчна трилогія «Перехрестя»: «Перехрестя» — 1967, 1971 — «Розхитана земля», 1976 — «За бруствером — світанок».

     Видано близько двадцяти його дитячих книжок віршів, казок, загадок, пісень:

·         1953 — «Сопілка»,

·         1955 — «Казки»,

·         1956 — «Я живу на Закарпатті»,

... Читати далі »