Біографія.
Вчився до
приходу царських військ у Львів (1915) в Академічній ґімназії, згодом приватно.
В травні 1921 р. записався на студії в Українському Тайному Університеті, а в
1922 р. став засновником і членом Товариства українських католицьких
письменників «Логос» та членом видавництва цієї ж назви і самостійним видавцем
бібліотеки зі світової літератури під назвою «Меріяма». В Тайному Університеті
Лужницький слухав виклади таких корифеїв української науки, як: Василь Щурат,
Іван Белей, Кирило Студинський та Мирон Кобдуба.
У березні 1922
р. Лужницький виїхав до Ґрацу на дальші студії в університеті ім. Карла Франца,
а згодом перенісся по Праги, де завершив студії докторантом із «landabilem
legitimus» 21 червня 1926 р. Тема його дисертації «Розвій української лірики
19-го століття».
З 1927—1931 р.
працював редактором журналу «Поступ», який був у той час місячником літератури
і життя.
Згодом
Лужницький став молодшим співробітником Академії Наук, в мережу якої включено
НТШ, а всі його члени стали її співробітниками. Членом НТШ Лужницький став ще в
1927 році. Ректор Львівського університету Кирило Студинський призначив
Лужницького своїм асистентом, а Михайло Возняк — членом літературознавчої
секції як спеціаліста у справах театру.
У серпні 1944
року Лужницький із родиною виїхав до Турки над Стриєм, а звідти — до Ґрацу. Як
колишній студент університету, він мав змогу там працювати і 1945 року його
призначено асистентом професора Фелікса Шмідта, керівника слов'янського відділу
університету. У Ґрасі Лужницький отримує ступінь доктора габілітованого за
працю Die Entstehung des ukrainischen Theatres і розпочинає викладацьку
діяльність.
В кінці 1949 р.
Лужницький переїхав із дружиною та дітьми до Філадельфії, де з 1959 по 1965
року був професором-гостем в Пенсильванському університеті, служив теж
керівником Народного університету, продеканом факультету літератури УТГІ з
Мюнхену (філія в Нью-Йорку). З Володимиром Дорошенком (1879—1985)та Данилом
Богачевським (1890—1985) заснував Осередок Праці НТШ у Філадельфії.
Творчий
доробок.
Автор п’єс „Голгофа” (1934), „Камо
грядеші” (1934), „Ой, Морозе, Морозенку!”, „Посол до Бога” (1935), „Дума про
Нечая” (1936); прозових творів „Кімната з одним входом” (1930), „Гало, гало,
напад на банк” (1935), „Товариші усміху” (1938), „0-313” (1950), „Генерал В”
(1951); збірки нарисів „Чорний сніг” (1928); збірки віршів „Вечірні смутки”
(1924); наукових праць „Нарис сучасної галицької поезії” (1925), „Українська
література в рамках світової літератури” (1961 англ. мовою) та інших.
Драматичні
твори.
Ой, Морозе, Морозенку
Ой, зійшла зоря над Почаєвом
Слово про Ігорів похід
Дума про Нечая
Гоглога
Камо грядеши?
Лицарі ночі
Муравлі
Посол до Бога
Жабуриння
Подружжня у двох помешканнях
Наукові
праці.
Історія українського театру
Христос як герой у візантійських і
східнослов'янських літургічних містеріях
Літургійний театр в Україні
Літургійні елементи в історії
українського театру
Театрально-соціологічні елементи в
драматичній творчості Івана Франка
Іван Франко про завдання і цілі
театру
Джерело:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Лужницький_Григор_Леонід
| 
