День
працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження відзначається в Україні згідно з
Указом Президента № 563/99 від 25 травня 1999 року, щорічно в останню суботу
травня.
Першою українською друкарнею можна вважати краківську
друкарню Швайпольта Фіоля, в якій у 1491 році з’явилися перші книги,
надруковані кирилицею. Друкарня Фіоля видавала книги для України та суміжних
країн, вона почала видання книг на кирилиці в тій формі, яку продовжили
друкарні в Україні.
Першу друкарню в Україні заснував у Львові Іван
Федоров-Федорович. Вона діяла протягом 1573-1575 рр.., А першою виданою на
українських землях книгою став «Апостол» (в 1574 р.), який історично
започаткував розвиток друкарства в Україні.
Справжнім шедевром друкарського мистецтва стала
Острозька Біблія, завершена в 1581 р. Острог став також першим в Україні
центром видання тогочасної публіцистики, яку пізніші дослідники назвали
«полемічною літературою».
Одним з осередків книгодрукування в Україні була
Печерська Лавра. Заснована в 1616 р., Київська лаврська друкарня працювала три
сторіччя.
Крім друкарень кириличного шрифту, в Україні працювали
і латинсько-польські: першою була невелика друкарня у Львові, що діяла в 1592 -
1602 р.
Всього в Україні в 1574 - 1648 рр.. діяло 25
друкарень. Головними центрами видавничої діяльності були великі торговельні
міста - Київ, Львів, Острог: тут були не лише кадри ремісників, книжників,
редакторів, але й можливості ширшого збуту. При великих друкарнях були свої
книгарні. Продажем книжок займалися також працівники друкарень, купці і
крамарі, які розповсюджували книги разом з іншими товарами.
Був в Україні і негативний досвід руйнації
книговидання, починаючи з 1720 р., коли Петро І заборонив своїм указом
книговидання українською мовою.
Українське книговидання часами трохи жевріло, але не
помирало. Навіть у складний період між першою і другою світовими війнами в
Галичині існувало близько 50 українських видавництв.
Причиною відносного зменшення українських видань в
радянські часи була в першу чергу урядова політика. З 1930 до 1939 року
українська книга в кількісному вимірі скоротилася з 6394 до 1895 видань.
В даний час перед українською книгою і тими, хто
займається її розповсюдженням, постала інша серйозна проблема - ринкові
відносини. Як зауважив академік Я. Ісаєвич, «можливість« жити з видання» якраз
і є показником зрілості суспільства, яке бажає і може забезпечити
функціонування культури в ринкових умовах».
Щоб видавати книжку, треба розуміти її неминущу
цінність, треба вміти її берегти і передавати з покоління в покоління. Це
вічний духовний скарб народу.
В 2012 році День працівників видавництв, поліграфії і
книгорозповсюдження України припадає на 26 травня.
Прийміть найщиріші
вітання з професійним святом!
http://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=122
Виставка
– Ярмарок до Дня працівників видавництв, поліграфії, книгоросповсюдження
http://www.slideshare.net/rokbiblio/ss-13071401 Підготувала Оксана Лісовець.
|