Іван
Нечуй-Левицький увійшов в історію української літератури як видатний майстер
художньої прози. Створивши ряд високохудожніх соціально-побутових оповідань та
повістей, відобразивши в них тяжке життя українського народу другої половини
XIX століття, показавши життя селянства й заробітчан, злиднями гнаних з рідних
осель на фабрики та рибні промисли, І. Нечуй-Левицький увів в українську
літературу нові теми й мотиви, змалював їх яскравими художніми засобами.
Іван
Семенович Левицький (1838 — 1918) (літературні псевдоніми — І. Нечуй-Левицький,
І. Нечуй тощо) народився 25 листопада 1838р. в м. Стеблеві Київської губ.
Канівського повіту (нині — Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район). Змалку
цікавився звичаями і побутом селян, пізнавав скарби українського фольклору та
поезії Шевченка, що згодом яскраво відбилося в його творчості.
Навчався
Нечуй-Левицький в Богуславському училищі (1848 — 1852), потім у Київській
семінарії (1853 — 1859) та Київській духовній академії (1861 — 1865). Перед ним
відкривалася духовна кар'єра, але юний магістр богослов'я рішуче від неї
відмовився і, пориваючи з сімейними традиціями, викладав російську мову,
літературу, історію, географію, логіку в Полтавській семінарії (1865 — 1866), гімназіях
Каліша, Седлеця (1866 — 1873), Кишинева (1873 — 1884). 1885р. письменник вийшов
у відставку, оселився в Києві і, ведучи досить замкнене життя, повністю
віддався літературній праці.
Після перших
кроків письменника, що свідчили про появу сильного, молодого таланту на терені
української прози, виходять з друку його нові, розгорнені полотна. В 70-ті рр.
художник створює класичні твори з народного життя: "Не можна бабі Парасці
вдержатись на селі” (1874), "Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти” (1875),
"Микола Джеря” (1878), "Кайдашева сім'я” (1879), "Бурлачка” (1880).
Крім згаданих
історичних драм перу Нечуя-Левицького належать комедії з міщанського побуту
("На Кожум'яках”, 1875; "Голодному й опеньки м'ясо”, 1887), які містять цікаві
характеристики типів міщан, торговців, дрібних чиновників, їх звичаїв, моралі й
психології. Найбільш вдалою є перша п'єса, яка у переробці М. Старицького під
назвою "За двома зайцями” набула більшої сценічності й досі живе в українському
театрі.
У творчій
спадщині письменника є також літературно-критичні й літературно-публіцистичні
статті. У відомій статті "Сьогочасне літературне прямування” (1878 — 1884)
містяться цікаві роздуми про специфіку художньої творчості та роль усної поетичної
традиції в літературі.
В роки
імперіалістичної війни І. Нечуй-Левицький жив самотнім, голодним життям. На
початку 1918р. в умовах кайзерівської окупації Києва письменник тяжко захворів,
згодом потрапив до Дегтярівської богадільні (будинок для перестарілих), де й
скінчив життя 2 квітня 1918р. Поховано його на Байковому кладовищі.
Джерела:
http://bookland.net.ua/author/224+Ivan+Semenovich+Nechuy-Levitskiy.html
http://www.ukrlit.vn.ua/zno/112.html
http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=222
http://kraeznavstvo.at.ua/news/nechuj_levickij_ivan_semenovich/2010-04-25-56
Твори:
http://www.ukrlit.vn.ua/author/nechuy.html
http://www.e-reading.biz/bookreader.php/1013347/Nechuy-levickiy_-_Knyaz_%AAremiya_Vishneveckiy.html
http://www.ukrlitzno.com.ua/ivan-semenovich-nechuj-levickij-povist-"kajdasheva-simya”-korotkij-zmist/
| 
