Яків Іванович
Щоголев народився 5 листопада (24 жовтня ст. ст.) 1823 р. в м. Охтирці на
Харківщині в родині дрібного службовця. Закінчив гімназію та
історико-філологічний факультет Харківського університету, займав різні
незначні посади у Харкові.
Поетичну
діяльність розпочав ще в гімназії під впливом творів Пушкіна, Лєрмонтова,
Жуковського. В університеті захоплювався поезією харківських романтиків. Як
поет плідно працював у 70—80-х рр. 1883 р. вийшла перша збірка його поезій
«Ворскло». Був людиною поміркованих поглядів, далекий від складних суспільних
процесів свого часу. Проте співчував народному горю, з любов’ю змальовував
реалістичні типи з середовища простого народу.
Поезія Щоголева
багата різноманітними мотивами. Є в нього багато віршів, у яких поет опирається
на народні вірування у відьом, вовкулаків, лоскотарочку, у квіт папороті
(«Климентові млини», «На полюванні», «Ніч під Івана Купала», «Рибалки»,
«Вовкулака», «Лоскотарочка»). Вони стилізовані на взірець народних пісень. У
деяких творах («Ткач», «Кравець», «Мірошник») Щоголів оспівував ремісницький
побут та ремісницьку працю.
У житті Яків
Іванович зазнав чимало горя. Він поховав дочку і сина, на старості років сам
багато хворів. Останні роки життя провів у Харкові.
Щоголів був
одним з представників Харківської школи романтиків, і велика кількість його
поезій присвячена романтичному зображенню історичного минулого України,
насамперед Запорізької Січі й козаччини («Січа», «В степу», «Запорозький марш»,
«Орел», «Орлячий сон» тощо), образам запорожців. Козакофільська романтика
Щоголева перейнята песимістичною тугою за минулим, за зниклою «останньою
Січчю». Низка поезій присвячена образам української природи («Травень»,
«Осінь», «Степ», «Після бурі» тощо). Окремі вірші Щоголева позначені
соціальними мотивами («Струни», «Завірюха», «Пожежа», «Маруся», «Бурлаки» та
ін.). Багато віршів поета покладено на музику, і вони увійшли в пісенний
народний репертуар («Пряха», «Черевички», «Зимовий вечір»). Посмертні видання
творів Щоголева: «Твори. Повний збірник» (X. 1919), «Поезії» (К. 1926),
«Твори», І — II (1930), «Поезії» (К. 1958), «Твори» (К. 1961).
Майстерно
володів поетичною технікою. Його поезії відзначаються яскравою образністю,
мелодійністю, багатством мови. Помер письменник 8 червня (27 травня ст. ст.)
1898 р. в Харкові.
