Назва цього популярного в народі свята говорить сама за себе. Захист своєї Вітчизни від зазіхань з боку тих, хто час від часу намагається загрожувати державним засадам будь-якої країни - свята справа. Вона вимагає від людей сміливості, честі та відваги, дуже часто величезної самопожертви і колосальної самовіддачі.

     День захисників і захисниць України – свято на честь національних героїв, які віддали життя за свою Батьківщину. Це день, коли вітають військових в погонах, сильних, хоробрих і відважних чоловіків.

     З радянських часів День захисника вітчизни відзначали щорічно 23 лютого. Після розвалу СРСР на території багатьох країн колишнього Союзу, у тому числі і в Україні, дата святкування не змінилася. Довгий час українських чоловіків і військових вітали взимку.

     Однак останні події початку 2014-го року і неоголошена війна Росії проти України змусили переглянути багато поглядів українського суспільства. Відповідно до Указу Президента України Петра Порошенка № 806/2014 від 14-го жовтня 2014-го року в Україні, з метою вшанування мужності і героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій та перемог українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві і на підтримку ініціативи громадськості, встановлено нове свято - «День захисника України», у 2021 році Президент України Володимир Зеленський підписав Закон «Про внесення зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України» № 1643-ІХ, який парламент ухвалив 14 липня 2021 року. Згідно із законом, назва свята «День захисника України», яке щороку відзначається 14 жовтня, змінюється на «День захисників і захисниць України». Документ сприятиме гендерно збалансованому висвітленню ролі військовослужбовців у захисті нашої країни та належному вшануванню воїнів обох статей. Адже багато жінок нарівні з чоловіками беруть участь у захисті суверенітету й територіальної цілісності України. День захисників і захисниць України​​​ відзначається в  День українського козацтва та в день одного з великих православних свят запорізьких козаків - «Козацька Покрова» («Покров Пресвятої Богородиці»). 

     З 5-го березня 2015-го року День захисника України став неробочим днем. За відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України №2187 в цілому проголосували 244 народних депутата Верховної Ради України.

... Читати далі »

14 жовтня, на свято Покрови Пречистої Богородиці, в нашій державі відзначається День українського козацтва.

З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Запорожці, зокрема, мали на Січі церкву на честь Покрова Пресвятої Богородиці з іконою її Покрова. Окрім того, на свято Покрови в Україні відбувалася Велика рада, що обирала гетьмана, визначала, як козацтву жити далі. Тому символічно, що це свято встановлене Указом Президента № 966/99 від 07.08.1999 р. припадає саме на цю дату.

У документі, підписаному Леонідом Кучмою говориться: «Враховуючи історичне значення і заслуги українського козацтва в затвердженні української державності і істотний внесок в сучасний процес державного будівництва, ухвалюю встановити День українського козацтва». І справді неможливо знайти у минулому України якесь інше явище, що б так глибоко і різнопланово вплинуло на історичну долю всього українського народу, як українське козацтво.

Цього дня у православних церквах відправляють служби, молебні, у тисячах міст України відбуваються святкові гуляння, фестивалі, кінні перегони, козацькі паради та змагання. Вперше українські козаки згадуються наприкінці XV століття, коли вони почали оселятися на землях Подніпров'я, нижче за дніпровські пороги. Козацтво постійно поповнювалося утікачами з різних земель України (хоч були серед них і представники інших народів), які з тих чи інших причин залишали місця свого проживання. Певний час козаки жили за рахунок воєнної здобичі у боротьбі з турками і кримськими татарами. У першій половині XVI століття кількість їх ставала все більшою, і з напіввійськового промислу козацтво перетворювалося на окремий стан тогочасного українського суспільства. Вироблялися і усталювалися військова організація, адміністративний устрій, закони і звичаї. У XVI столітті українське козацтво утворило свій центр - Запорозьку Січ, що була столицею значною мірою незалежної військової республіки. У XVII столітті козацтво запорозьке, реєстрове вже утворило провідну верству українського народу і склало основу української держави, що постала 1648 року з початком Визвольної війни під проводом гетьмана України Богдана Хмельницького. Козацький адміністративно-військовий устрій був поширений на значну частину України. 3 козацької старшини утворилася нова українська аристократія. Новий устрій проіснував на українських землях до кінця XVIII століття, а військові козацькі формування - до I-ї половини XIX століття. Цікаво, що святкування Дня українського козацтва збігається зі святом Покрови Пресвятої Богородиці. З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Запорожці мали на Січі церкву на честь Покрова Пресвятої Богородиці з іконою її Покрова. Окрім того, споконвіку на свято Покрови Пресвятої Богородиці в Україні відбувалася Велика рада, яка обирала гетьмана, визначала, як козацтву жити далі.

http://www.tneu.edu.ua/university/museum-of-university-history/191-14-zhovtnya-den-ukrayinskogo-kozactva.html

http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=152659

http://kinderlibrary.wordpress.com/2011/10/14/14-жовтня-день-українського-козацтва/

http://www.sviato.in.ua/den_kozatstva.php

Вітаю усіх українців, які відчувають себе козаками!< ... Читати далі »

14 жовтня - Покро́ва Пресвято́ї Богоро́диці — християнське і народне свято, відзначається церквами східного обряду (православними та греко-католиками).

Поміж Богородичними празниками нашого церковного року на особливу увагу заслуговує празник Покрова Пресвятої Богородиці. Культ Божої Матері як Покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого й ревного культу Богоматері як Покровительки, лежить, мабуть, в тому, що тут ідеться не про земне, людське, але небесне й могутнє заступництво. А такого заступництва й опіки хоче кожна людина, родина й народ. Від самого початку існування нашої держави ми постійно мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої допомоги й опіки, проти якої не може встоятися жодна людська сила, а тією поміччю був якраз покров Пречистої Діви Марії. Тому празник Покрова завжди був і є для нашого українського народу днем великого вияву любові і вдячності для Пресвятої Богородиці та днем радісної прослави і звеличення її покрова й заступництва.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Святої Покрови. «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду - льодом, а дівчат - шлюбним вінцем». В українських селах і досьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки - пора наймасовіших шлюбів в Україні.

Історія відзначення свята

Відзначення свята Покрови має дуже глибоку історію в Україні. Хоча свято було впроваджене ще з часів хрещення Русі, особливе шанування Покрови Богородиці починається з 12 століття, при князеві Андрії Боголюбським, який і збудував першу на Русі Покровську церкву — на річці Нерль біля свого загородного замку Боголюбове. Перші монастирі на честь Покрови Богородиці виникли в Північній Русі — Звєрін Покровський в Новгороді (12 ст.) і Покровський в Суздалі (1364). На території України найстарішою церквою, яка присвячена святу Покрова є церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 р. як фортеця.

У Росії свято окрім того пов'язане з певними історичними подіями Середньовіччя. На Покров 1552 року армія царя Івана Грозного здобуло Казань. На честь цього у Москві постав величний храм Покрова, що на Рву. На Покров 1618 року російська армія князів Ф.Мстиславського і Д.Пожарського героїчно відбила нічний штурм міста польско-запорізським військом принца (і обраного царя) Владислава і гетьмана Сагайдачного. Оскільки це була єдина перемога московитів над поляками і запорожцями, але вона відстояла престол Михаіла Романова, то вражені цар і його вельможи відразу звели у своїх московських маєтках «по обету» декілька дерев'яних Покровських церков — в Покровському-Рубцові (цегляна з 1619—1626), в Мєдвєдкові (цегляна з 1635—1640), в Ізмайлові (цегляна з 1676—1682) і в Філях (цегляна з 1693)

Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. Деякі Покровські храми, переважно 18 століття вціліли до нашого часу. Перлиною української архітектури можуть вважатися Покровський собор Харкова, зведений у 1689 р., у стилі мішаного козацько-московського бароко, та київська трибанна церква Покрови на Подолі, що зведена у 1766 році видатним Григоровичем-Барським.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці деякими невипадково вважається днем створення Української повстанської армії (УПА). Цього дня починаючи з 2005 року в містах України відбуваються хода та мітинги прихильників українського націоналізму.

Прикмети на Покрову

... Читати далі »

Українська Повстанська Армія – збройно-політична формація, що діяла в Україні у 1942–1950-х роках.

УПА була створена 14 жовтня 1942 року за рішенням політичного проводу ОУН для захисту мирного населення України від знущань Німецької окупаційної влади. Головнокомандуючим УПА, з 1943р. по 1950р. був Роман Шухевич, псевдонім Тарас Чупринка. Маючи визначні здібності, він створив дієздатну, багаточисельну військову силу, котра потужно протистояла Німецьким і Радянським каральним військам.

Утворення Української Повстанської Армії.

22 червня 1941 року вибухнула німецько-радянська війна. Відступаючи, червоні війська чинили масу злочинів. В’язнів розстрілювали, виколювали очі, відрізали носи, вуха, розпорювали животи, по лікті рубали сокирою руки, шкіру дерли пасами і посипали сіллю, вирізали язики, розпинали на стіні, живцем варили у казанах, годували людським м’ясом. Приблизна кількість жертв  – 40–50 тис. чоловік.

Не дивно, що певна частина українського населення прихильно поставилася до німецької армії. Водночас лідери ОУН розуміли, що Берлін може зайняти стосовно української проблеми ворожу позицію. Тому було вирішено якнайшвидше проголосити утворення Української Держави.

30 червня 1941 року у Львові відбулися Українські Національні Збори, які проголосили відновлення Української Самостійної Держави. На акт 30 червня 1941 року німці прореагували вороже. !5 вересня 1941 року гестапівці схопили С. Бандеру і Я. Стецька. Тоді ж було заарештовано близько 300 членів ОУН, 15 керівних діячів цієї організації розстріляно.

Німці не обмежилися тільки фізичним знищенням членів ОУН, вони почали застосовувати масовий терор проти українського народу. Німецька поліція спалила село Кортеліси на Волині (убито 2 тис. чол.), село Кам’янки (3 тис. чол.), село Цупань (4 тис. чол.). Майже 3 тис. мирних жителів знищили гітлерівці в Берестечку.

Становище українців, які перебували в румунській зоні окупації, було не легшим. Диктатор Румунії І. Антонеску заявив: «Мені байдуже, що ввійдемо в історію як варвари...».

Така політика викликала справедливий спротив українського народу. У багатьох місцях вибухали стихійні бунти проти загарбників. Поставлено питання про необхідність створення українських збройних сил.

Місцем народження УПА стали північно-західні землі. Чому саме вони? Ще в 1936–1937 рр. тут з ініціативи військової референтури ОУН під керівництвом Василя Сидора були створені повстанські бойові відділи під назвою «Вовки», які вели партизанську війну проти польських окупантів. Їх вважали попередниками УПА. Отже, населення Волині мало навики партизанської боротьби.

Перші збройні формування виникають стихійно у волинських і поліських лісах у 1941 році під такими назвами: «Поліська січ» (нею командував М. Боровець (Тарас Бульба)), «Поліське лозове козацтво». Пізніше ці військові об’єднання отримають спільну назву – Українська Національна Революційна Армія (УНРА). В народі їх називали бульбівцями (бульбашами).

... Читати далі »