Народився 16 (27 серпня) 1774 у місті Прилуках на Полтавщині в дворянській сім'ї, що походила з давнього козацько-старшинського роду. Далекий предок його Іван Ніс брав участь у Визвольній війні під керівництвом Б. Хмельницького, у боротьбі зі шведами. Друга дружина І. Носа походила з роду Білецьких, і нащадків їх названо Білецькі-Носенки. Дід його Георгій був прилуцьким сотником. Батько лексикографа Павло загинув у війні з турками.

За родинною традицією Павла Павловича також готували до військової служби. П'ятирічним хлопчиком (у 1779 році) його було віддано в петербурзький Шляхетний сухопутний кадетський корпус. Через 14 років він блискуче закінчив курс навчання і 1793 року в чині поручика був направлений у Катеринославський єгерський корпус.

Восени 1798 року пішов у відставку й повернувся додому в Прилуки. Жив переважно в своєму маєтку в селі Лапинцях біля Прилук, а певний час і в маєтку своєї дружини в містечку Хмелові Роменського повіту.

У 1801 році був обраний підсудком у Прилуцький повітовий ... Читати далі »

Народився в с. Станішівці Іванківського району Київської області в родині коваля. Закінчивши семирічку, він працює в колгоспі, через якийсь час із довідкою від того ж колгоспу їде навчатися до Києва: спершу технікум, а потім рік інституту. Всього рік, бо через матеріальні нестатки довелося навчання облишити. З 1932 року Мусієнко – вчитель початкових класів, після курсів при Житомирському педінституті викладає українську мову та літературу в середній школі, заочно навчаючись у тому ж інституті, який і закінчив 1938 року.

Першим полем випробування для Мусієнка як молодого поета була районна газета „Червоний промінь” (Іванків). Коли відчув міцність пера, став надсилати вірші до різних українських видань газет та журналів. Вірші поета опубліковані також у збірнику „В єдиному строю” (1985).

Останній вірш поета датований 25 травня 1941 року. Кулеметник Мусієнко загинув на підступах до Москви, в одному з найжорстокіших боїв під Вязьмою 29 жовтня 1941 року. Посмертно прийнятий у члени НСП України.