Відомий
український письменник і громадсько-політичний діяч Гаман Віктор Пантелійович
народився 30 жовтня 1937 року в селі Ков’яги Валківського району на Харківщині.
Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г.
Шевченка (1960).
Навчався на факультеті з багатьма
нині відомими письменниками - Василем Симоненком, Борисом Олійником, Робертом Третьяковим,
Віктором Близницем, Степаном Колесником, Олексою Мусієнком, Іваном Власенком,
Іваном Біликом, Михайлом Медуницею, а з філологів - Іваном Драчем, Миколою
Сингаївським, Володимиром Коломійцем, Олесем Лупіем, Петром Засенком та іншими.
Працював у харківській молодіжній газеті
(1960-1965), був на відповідальній роботі у Харкові й Києві (обком, ЦК
компартії України) (1965-1988), обіймав посади заступника головного редактора
журналу ЦК ЛКСМУ "ранок" (1982-1986), члена редколегії, редактора
відділу філософії в журналі "Комуніст України" (1987-1992), згодом -
члена редколегії, редактора відділу гуманітарних проблем в теоретичному і
громадсько-політичному журналі Верховної Ради України "Віче"
(1992-1997), заступника головного редактора журналу "Надзвичайна
ситуація" Міністерства з надзвичайних ситуацій (2000-2003).
Обіймав посади прес-секретаря
першого віце-прем’єр-міністра України, згодом - прес-секретаря Директора
Національного бюро розслідувань України. Нині - на відповідальній роботі в
одній із державних структур (Національна академія прокуратури України).
Творчий шлях починав у валківській
районній газеті "Сільські новини" (сучасна назва), де був
надрукований перший вірш (1953 р.). У 1962 році в обласній газеті "Соціалістична
Харківщина" побачило світ перше оповідання. У 1962-1964 роках очолював
обласне літературне об’єднання при Харківському відділені Спілки письменників
України.
У 1964 році у видавництві "Молодь" побачила світ перша збірка
новел "Сонцестояння", схвально зустрінута професійною критикою.
Зокрема, критик Петро Морггаєнко ще в рукопису дав їй високу оцінку і написав
про це в журналі "Вітчина"(1963, №4).
Таким чином, в особі Віктора Гамана
маємо ще одного шістедисятника, який підтвердив це не лише формальними датами
початку своєї творчості, а вже першою і багатьма наступними книгами.
Автор двох тематично оригінальних
трилогій: "зеленої" - "Дар неба (Заповітні верховіття)" (1982),
"Хризантема" (1994) - про збереження природного і духовного генофонду
народу; "землядської" - "Красний Кут" (1990),
"Валківські верби" (1996), "Богодухів, або Люди з божою
іскрою" (1999), політичної тетралогії - "Обкомівські коридори"
(1995), "Коридори ЦК" (1997), "Парламентські коридори"
(1998) та "Урядові коридори" (2002), дилогії "І один в ЦК
воїн" та "В політиці друзів не буває" (2005) - про борців за
демократію в умовах тоталітаризму; роман "Мілана" (2006),
"Коридори ЦК" (в 3-х томах) 2007-2008рр., роману "Знайти
людину" (2009).
Крім того, в різні роки друкувалися
його романи "Заморозки весни не зупинять" (1996), "Каскад
ставків" (у книзі "Богодухів..."), "Кохання на вітрах
розлук" (в книзі "Вечірня меса", 2000), "Один місяць
сходить, а другий заходить" (2001). Романи "Дар неба ("Заповітні
верховіття")" та "Катрановий мед" другим виданням виходили
під назвою "Знахар
...
Читати далі »