Миросла́в Ірча́н (справжнє ім'я Андрі́й Дми́трович
Баб'ю́к; * 14 липня 1897, село П'ядики Коломийського повіту, нині Коломийського
району Івано-Франківської області — † 3 листопада 1937, урочище Сандормох) —
український поет, прозаїк, публіцист, драматург, перекладач, літературознавець,
журналіст, історик, видавець.
Біографія
Андрій Баб'юк народився 14 липня 1897 року в селі
П'ядики Коломийського повіту (нині Коломийського району Івано-Франківської
області) в бідній селянській родині. Закінчив сільську школу, потім 6 класів
Коломийської гімназії, а 1914 року — вчительську семінарію у Львові.
Під час Першої світової війни служив підхорунжим у
корпусі січових стрільців у складі австро-угорської армії, був редактором
газети «Стрілець». 1919 року в Кам'янці-Подільському в бібліотеці «Стрільця»
видав свої враження очевидця «Махно і махновці».
У лютому 1921 року разом із Першою галицькою
бригадою перейшов на бік Червоної Армії. Член КП(б)У (1920). До кінця війни був
на фронті як голова редакційної колегії і комісар агітпоїзда, редагував газету
для галицького селянства «Більшовик».
Навесні 1921 року Ірчан переїхав до Києва і
впродовж двох років (1921—1922) працював лектором у школі червоних старшин,
одним із редакторів журналу «Галицький комуніст», активно друкувався в пресі.
Протягом 1922—1923 років жив у Празі, навчався в
Карловому університеті. У жовтні 1923 року виїхав до Канади, друкувався в
місцевій українській пресі, редагував масові українські журнали «Робітниця» і
«Світ молоді», був секретарем заокеанської філії Спілки пролетарських
письменників «Гарт».
Улітку 1932 року Мирослав Ірчан повернувся до
Харкова, очолював літературну організацію «Західня Україна». 28 грудня 1933
року його в приміщенні ЦК КП(б)У після тривалої розмови з Павлом Постишевим
заарештували за приналежність до націоналістичної української контрреволюційної
організації. 28 березня 1934 року судова «трійка» і Колегія ГПУ засудили письменника
на 10 років концтаборів.
Покарання відбував у Соловецькій тюрмі. Тут разом
із Лесем Курбасом брав участь у роботі над виставами «Весілля Кречинського»
Олександра Сухово-Кобиліна, «Аристократи» Миколи Погодіна, «Інтервенція» Льва
Славіна, «Учень диявола» Бернарда Шоу та ін.
9 жовтня 1937 року судова «трійка» УНКВС
Ленінградської області переглянула справу і повторно засудила Ірчана до
розстрілу. Вирок виконано 3 листопада 1937 року.
Твори Ірчана було заборонено видавати, а вже
видрукувані вилучено з бібліотек. Мирослава Ірчана реабілітовано посмертно 3
квітня 1956 року.
Його твори багаті етнографічним матеріалом,
життєвими сюжетами, насичені історичними фактами. Він писав про людей, яких
знав сам, про ті історичні події, учасником яких був сам.
Документально-історичні події описував емоційно, образно,
http://uk.wikipedia.org/wiki/Мирослав_Ірчан
http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/07/14/45777/
| 
