Ольга Косач-Кривинюк (* 26 травня 1877, Звягель — † 11 листопада 1945, Аугсбург) — українська письменниця, літературознавець, перекладач, бібліограф, етнограф, лікар за фахом, член катеринославської «Просвіти».
Дочка Олени Пчілки, сестра Лесі Українки та Михайла Косача, дружина Михайла Кривинюка. Псевдонім — Олеся Зірка.
Жертва сталінського терору.
Життєпис.
1904 закінчила Петербурзький жіночий медичний інститут, одружившись із Михайлом Кривинюком. Жила з ним у Празі, а після народження дитини 1906 переїхала з нею до Києва, чоловік залишився у Празі. Членкиня київської «Просвіти». Як «політично неблагонадійна», була заарештована на одну добу. З 1910 працювала земським лікарем у Кам'янці на Катеринославщині.
У добу УНР займалася творчою роботою, зокрема перекладала художні твори. 1918 видала книжку під назвою «Стародавня історія східних народів». 1921 сім'я Кривинюків утекла від більшовиків до Могилів-Подільського, де проживала з родиною сестра Ізидора Косач-Борисова й Олена Пчілка. Тут працювала вчителькою української мови і літератури в трудовій школі. Після більшовицької окупації легалізувалася, 1924 перебралася до Києва, з 1929 — бібліотекарем. 1931 її чоловіка — Михайла Кривинюка — притягнули у справі СВУ, тоді ж фактично викрали органи НКВД СССР та помістили до Лук'янівської в'язниці. Звідти етапували, відтак його сліди зникають у сталінських катівнях. Оскільки заарештували і сестру Ізидору, то й сама Ольга Петрівна жила в очікуванні арешту.
Восени 1943 сестри Ольга та Ізидора Косачі евакуювалися на Захід разом із німецькими військами. Після численних поневірянь померла від хвороби в таборі для переміщених осіб 11 листопада 1945 р. у Аугсбурзі (Німеччина). На могильному камені напис: «Зоре моя! Твоє світло повік буде ясне!».
Творчість.
Друкувалася в журналах «Зоря», «Дзвінок», «Молода Україна». Працювала над упорядкуванням родинного архіву, хронологією життя і творчості Лесі Українки. Зокрема, авторка мемуарів про родину Косачів: «З моїх споминів» (1963), «З дитячих років Лесі Українки» (1963), «Перебування Лесі Українки в Луцьку» (1963), "Як Леся Українка зложила курс «Стародавньої історії східних народів» (1963); «Повісті, що стала драмою» (1943); праці «Леся Українка. Хронологія життя і творчості» (1970, Нью-Йорк).
Перекладала твори І. Тургенєва (оповідання «Горобець», 1889; «Бенкет у Найвищої Істоти», 1895); Ч. Діккенса, Е. Ожешко, В. Гюґо, Кіплінга, Ж. Санд, Г. Мопассана («Наше серце», 1930), А. Дюма-батька, П. Лоті («Горе старого каторжника», 1918); Е. Томпсон Сетона (оповідання «Бінго. Історія мого собаки», 1918) та інших.
Джерела:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Косач-Кривинюк_Ольга_Петрівна
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=5500
http://www.zwiahel.info/museum/room7/room7-3
|
