Пилип Семенович Морачевський народився 26 (14 за ст.ст.) листопада 1806 р в селі Шестовиця Чернігівського повіту в сім'ї небагатого шляхтича.

     Навчався в повітовій школі в Чернігові. Потім у міській гімназії, яку через п'ять років успішно закінчив.

     1823 року закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету.

     У 1832–1849 роках викладав математику і російську словесність у навчальних закладах Сум, Луцька, Кам'янця-Подільського. Зокрема, у 1835—1840 роках викладав логіку та російську словесність, а в 1840—1849 роках працював інспектором у Кам'янець-Подільській чоловічій гімназії [2].

     Почав писати поетичні твори з 1830-х рр. (найвідоміші поеми «Чумаки, або Україна з 1768 року» та «До чумака, або Війна янгло-хранцузо-турецька»).

     В 1831 році в «Украинском альманахе» (Харків) друкуються перші вірші Морачевського — «Первое мая», «Монастырь», «Дорога».

     В грудні 1833 пише віршовану п'єсу «Чудаки».

     У 1849–1859 роках — інспектор Ніжинського ліцею князя Безбородька та міської гімназії.

     В 1853 року Морачевський подав на розгляд Імператорської академії наук створений ним «Словарь малороссийского языка».

     В 1854 році — в «Киевских губернских ведомостях» надрукований вірш «Великому цареві нашому». В 1855 — в Києві з'явилася окремою книжечкою поема «До чумака, або Война янгло-хранцузо-турецька у 1853—1854 роках», з доданими до неї трьома віршами-панегіриками царям Миколі І і Олександрові ІІ.

     Поема «До чумака…» побудована у формі звернення до уявного образу чумака. Який десь подівся, може: «розхвабрувався і в чорноморці записався» і тепер воює проти чужинців. Так виникла можливість розповісти про різні етапи тієї війни, яка точилася на Чорному морі, в Криму, на Балтиці, на Білому морі, при обороні Петропавловська-Камчатського.

Ось один з епізодів поеми:

Чорна хмара від заходу: Небо покриває…

Україна плаче, тужить,

Що долі не має.

Вражі ляхи всі шляхи,

Мов сарана, вкрили,

Верховодять на Вкраїні,

Як зможуть їх сили.

Чванна шляхта по городах,

По селах гасає;

П'є, гупяє, що де зуздрить — : Собі загрібає;

Бідний народ український: Нівечить, як хоче;

Ріже, мучить божевільна,

Ще й собі регоче!

І козаки, і жінки їх,

І діти, і хати — : Все її… Що хоче робить…

     В 1859 році виходить у відставку. Наступні двадцять років живе з родиною (мав трьох синів і двох дочок) у селі Шнаківці Ніжинського повіту.

     У 60-х роках він здійснив переклад українською мовою всі чотири Євангелія (переклад завершено у листопаді 1861 р.), пізніше — «Діяння Апостолів», «Апокаліпсис», «Псалтир». Написав рідною мовою курс «Священної історії» для початкових шкіл і народного читання. Доля деяких рукописів невідома.

     Російська академія наук визнала його переклад найкращим серед усіх аналогічних слов'янських перекладів, але через мовну політику Російської імперії жоден із цих перекладів не був виданий за життя автора.

     Лише в лютому 1905 року російська влада дала дозвіл на публікацію українського перекладу Святого Письма. Вперше надрукований навесні 1906 року (потім у 1914 і 1917 рр.) з благословення Святішого Синоду Російської Церкви, але дозволений для використання у церковних відправах був лише в період Української Центральної Ради за розпорядженням Всеукраїнської Православної Церковної Ради.

     Євангелія в перекладах Морачевського були перевидані у Канаді (1948) і США (1966), їх досі використовують під час богослужінь.

     Помер 26 вересня 1879 p. в селі Шнаківці поблизу Ніжина, де й похований на цвинтарі біля сільської церкви.

Джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Морачевський_Пилип_Семенович

http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/tovaristva-ta-viznachn-mitts/pilip-semenovich-morachevskiy/