Литви́н
Ю́рій Тимо́нович (* 26 листопада 1934, Ксаверівка — † 5 вересня 1984, Чусовий) — український
поет, письменник, журналіст і правозахисник.
Біографія.
Народився 26 листопада 1934 року у селі Ксаверівці Васильківського району
Київської області в сім'ї сільських вчителів. Батько воював на фронті, згодом
партизанив у загоні С. Ковпака. Помер від ран 1944 року. Мати з сином
перебралася в село Барахти Васильківського району Київської області.
Після закінчення семирічної школи пішов навчатись до гірничо-промислової
школи в місто Шахти Ростовської області, але через хворобу покинув її і
повернувся до села. Згодом працював на Донбасі. З юнацьких літ цікавився
українською літературою і національною культурою.
В 1953–1955 роках відбував перше ув'язнення на будівництві Куйбишевської
гідроелектростанції.
Невдовзі після звільнення 14 квітня 1956 року був заарештований вдруге,
звинувачений у створенні підпільної націоналістичної організації «Група Визволення
України» і засуджений до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у
таборах Мединь і Вихорівка («Озерлаг», Іркутська область) і мордовських таборах
для політв'язнів.
В ув'язненні писав вірші українською і російською мовами та закінчив в 1965
році збірку «Трагическая галерея» (розповідь про злочини тоталітарної системи
проти українського народу). Незабаром всі поезії були вилучені під час обшуку.
Після звільнення в червні 1965 року був змушений через переслідування
переїхати до Красноярська. 14 листопада 1974 року його знову заарештували і
засудили за статею 187-1 («Наклепницькі вигадки, що ганьблять радянську державу
і суспільний лад»).
В листопаді 1977 року Литвин, тільки звільнившись з ув'язнення, став членом
Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод і продовжив
боротьбу проти тоталітарного режиму в Україні. У квітні 1979 року завершив
статтю «Правозахисний рух в Україні. Його засади і перспективи», в якій виробив
політичну програму українського правозахисного руху.
5 липня 1979 року важко хворого Литвина заарештовують знову, звинувачують у
веденні «антирадянської агітації і пропаганди» та засуджують до 10-річного
ув'язнення і 5 років заслання. З травня 1982 року відбував покарання у таборах
суворого режиму (селах Кучино, Половинка, Всесвятське Пермської області), де
перебувала більшість учасників українського правозахисного руху.
24 серпня 1984 року Юрія Литвина знайшли в камері із розрізаним животом. 5
вересня 1984 року він помер у лікарні в міста Чусового Пермської області.
У листопаді 1989 року прах Юрія Литвина, Василя Стуса і Олекси Тихого був
перевезений до Києва і з почестями похований на Байковому кладовищі (ділянка №
33).
Книги.
Автор
книг:
«Рабочее
дело»;
«Безумец»;
«Поема
о подснежниках».
Нагороди.
Указом Президента України № 937/2006 від 8 листопада 2006 року «Про
відзначення державними нагородами України засновників та активістів Української
Громадської Групи сприяння виконанню Гельсинських угод» за громадянську
мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії
та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння
виконанню Гельсинських угод Юрія Литвина нагороджено орденом «За мужність» I
ступеня (посмертно).
Джерела:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Литвин_Юрій_Тимонович
http://olexa.org.ua/ukr/persons/yu_lytvyn.htm
| 
