Микола Григорович Філянський належить до тих письменників першої
третини ХХ ст., постаті яких довгий час відсувалися за лаштунки,
"призабувалися" або й умисне замовчувалися в історії розвитку
літературного процесу.
Мико́ла Філя́нський (* 19 грудня 1873, Попівка — † 12 січня 1938, Київ) — поет, прозаїк і
музейний діяч; геолог.
Біографічні відомості.
Народився в селі
Попівка на Миргородщині, син священика. Закінчив геологічний відділ
фізико-математичного факультету Московського Університету (1899). Одночасно з
Університетом вчився в художній студії В. Сєрова та архітектурній майстерні
професора Шехтеля. У 1906–1917 роках працював на Уралі як геолог.
Після Жовтневого
перевороту у 1918 році М. Філянський повернувся в Україну. Завідував агрошколою
в с. Яреськи на Полтавщині, працював у лісництві в с. Сорочинці.
Репресії.
Попри те, що
Микола Філянський своєю творчістю, громадсько-культурною діяльністю після 1917
року засвідчив лояльність до Радянської влади, видав публіцистичну книжку про
будівництво Дніпрогесу, опублікував чимало цінних праць із геології, проблем
мистецтва, у час розгнузданого сталінського терору він зазнав переслідувань.
11 жовтня 1937
року Філянський був заарештований. Оскільки судово-слідчої справи в архівах
донині не виявлено, не можна з певністю сказати, в чому його звинувачували
підручні Єжова, як вів себе поет на допитах і закритому судилищі «особливої
трійки». Але вже 7 грудня 1937 року на списку, у якому було і його прізвище (у
1-й категорії, по Дніпропетровській області, під № 105), з'явилася «височайша»
резолюція: «За» і підписи — «Сталін, Молотов, Жданов».
Розстріляний 12
січня 1938 року в Києві.
Микола
Філянський за клопотанням вдови науковця Євгенії Філянської реабілітований
посмертно 21 листопада 1959 року Військовою колегією Верховного суду СРСР «за
відсутністю складу злочину».
Творча діяльність.
Літературну
творчість Філянський розпочав у Москві, тяжіючи до символізму. Друкувався
переважно в «Українській хаті». У 1904 році він здійснив подорож Україною і
написав працю «Спадщина України», надруковану у Москві 1905 року.
Поезії почав
друкувати з 1906 року в журналі «Рідний Край», «ЛНВ», «Сяйво», «Промінь» та
інших. Видав у Москві дві збірки переважно містично-релігійних поезій: «Лірика»
(1906) і «Calendarium» (1911). Проте кращі вірші засвідчили безперечний ліричний
талант автора, його прагнення відтворити духовний світ свого сучасника
самобутньою художньою мовою.
У 1920-их роках
друкував поезії в журналі «Червоний Шлях», видав збірку поезій, сповнених
любові до рідного краю «Цілую землю» (1928), яка відобразила творче зростання
Філянського як тонкого лірика, посилення в його творчості
патріотично-громадських мотивів. Як поет Микола Філянський у своїй мистецькій
палітрі поєднав надбання української класичної поезії з новітніми художніми
пошуками в галузі форми. Він виявив глибину духовного світу свого героя,
щирість і красу його почуттів, змалював проникливі картини рідної природи.
Микола
Філянський — автор книг подорожніх нарисів археологічно-історичного та
економічного характеру «Від порогів до моря» (1928). Крім того, перекладав
лібрето опери «Пікова дама», поезій Григорія Сковороди на сучасну мову тощо.
Музейна
діяльність.
Дуже активно
працював Микола Філянський в музеях України: в Полтавському краєзнавчому музеї
(з 1924 року), в Соціалістичному Музеї ім. Артема в Харкові (з 1926 року), а з
1931 був організатором і, до арешту у 1937 році, директором музею історії
Дніпробуду в Запоріжжі. В 1936 — 1937 роках брав участь в оформленні експозицій
Центрального історичного музею в Києві.
ДЖЕРЕЛА:
| 
