Дмитро Андрійович
Головко народився 17 грудня 1933 в селі Піски Бобровицького району
Чернігівської області — український поет і прозаїк.
Закінчив факультет журналістики
Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1958).
Працював в газетах «Київський
комсомолець», «Київська правда», «Молодь України», двотижневику
«Театрально-концертний Київ» (головним редактором), видавництвах «Молодь»,
«Радянський письменник», «Український письменник».
Він є автором книжок поезії: «Плем'я
робітниче», «Зелена вісь», «Снага», «Просіка до обрію» (1986, «Радянський
письменник»), «Два корені веселки», «Непочата вода», «Присмак брунки
березневої», «Млиновеє коло»; повісті «Вогонь папороті», книги афор та
оповідань «Журбина криниця» (2003, Український письменник); книги афор та
образків «Хто і як завдає марноти?» (Київ, 2010); книг для дітей «Як окрайчик
біг за хлопчиком», «Про Петрика, Кодика та його сестричок-перфострічок»,
«Телеграма», «Поштарська сумка», «Мандри Червоної Кульки», «Рахівничка»,
«Помста за Кенді» (2012).
Дмитро Головко був співорганізатором і є
постійним членом журі літературно-мистецького районного конкурсу імені Павла
Тичини «Добридень тобі, Україно моя!», що проводиться в Бобровицькому районі
Чернігівської області.
Є членом Національної спілки
письменників України (з 1974), членом приймальної комісії Київської міської
організації НСПУ.
Лауреат премії імені Павла Тичини.
Джерела:
http://ukrainka.org.ua/node/571
http://uk.wikipedia.org/wiki/Головко_Дмитро_Андрійович
|
