«Не для слави, а для людей» - ці прості, але глибокі за змістом слова характеризують усю діяльність українського письменника-класика кінця 19 - початку 20 ст. Леся Семеновича Мартовича.
Лесь Мартович пройшов тяжкий, але чесний життєвий шлях. Його життя і самобутня творчість органічно пов’язані з чарівним куточком української землі у межиріччі Черемоша і Прута. За майже три десятиліття до початку 20 ст. в селянській родині цього чудового краю - Покуття - 12 лютого 1871 року народився Лесь Мартович. Батько його був писарем і вирішив за всяку ціну дати синові добру освіту. Вчився Лесь у сільській школі. Після її закінчення у 1882 році він вступає до польської гімназії в Коломиї. З 1892 року письменник навчається в Чернівецькому університеті на юридичному факультеті і в 1895 році складає перший юридичний іспит та одержує право працювати помічником адвоката. Починається його довга мандрівка по провінціальних містечках Галичини. Сіре життя галицької провінції, нудьга, а згодом і серйозна хвороба не давали змоги розвинути таланту письменника, але він все ж не покидав мрії про літературу і рвався до Льовова.
В 1898 році Лесь Мартович переїздить до Львова. З цього часу він систематична виступає зі своїми творами в галицьких газетах та журналах. В 1900 році у Львові виходить перша збірка оповідань письменника «Нечитальник», в 1903 році виходить друга збірка під назвою «Хитрий Панько», в 1905 році третя - «Стрибожий дарунок» і інші оповідання.
В 1909 році він складає іспити за університетський курс, а на весні 1914 року, вже будучи тяжко хворим, одержує наукову ступінь доктора права. За своє життя Лесь Мартович написав 27 оповідань. Основною темою творів Леся Мартовича було нужденне життя трудового українського селянства Галичини в умовах його соціального і національного поневолення, а також твори з життя інтелігенції, які написані з дусі гострої, їдкої, викривальної сатири. Дуже виразно показав письменник трагізм становища селянства, його повну безправність, темряву і затурканість в оповіданнях «Лумера», «Мужицька смерть». Будучи юристом, Лесь Мартович чимало уваги приділив показу суті буржуазного суду як засобу пригноблення трудящих. Цій меті присвячені його драматичні сцени «За топливо», «За межу», «Зле діло».
Останні роки життя Лесь Мартович жив у селі Улицькому. Стан здоров’я письменника так погіршав, що він уже був не в змозі виконувати службові обов’язки. В ці роки написана його найбільша повість «Забобон».
Злигодні першої світової війни остаточно підірвали слабке здоров’я письменника. Взимку 1916 року його шлункова хвороба раптово загострилась і 11 січня 1916 року в селі Погариську на Львівщині на руках полонених солдат російської армії Лесь Мартович помер. Похоронили його в сусідньому селі Монастирок.
Творчий доробок
Творчий доробок Леся Мартовича складався з новел, оповідань, публіцистичних розвідок та окремих виступів.
Лесь Мартович — то справжній народний письменник. У колі друзів він завжди умів захоплююче розповідати смішні історії, нерідко компонуючи сюжети прямо в процесі розповіді, не записуючи їх ніколи. Усні його оповідання, на жаль, ніхто не зберіг. Зрештою, якби не щаслива зустріч у Львові з редактором «Літературно-наукового вісника», який заохотив Леся Мартовича щотижня привозити нові свої оповідання з надією видати їх окремою книжкою, ми з вами так ніколи і не мали б змоги читати його талановиті твори.
На жаль, через складні життєві обставини та різні довколішні катаклізми - більшість його творчого доробку до нас не дійшло (знищені в пожежах, загублені...), наразі, зі до нас дійшла лише частина його творчості і вона становить близько 30 літературних творів (здебільшого оповідання).
Найбільшої уваги заслуговує твір Леся Мартовича «Забобон» (1911 р.), в якому поєднуються обидві тематичні лінії творчості письменника - селянська та інтелігентська. В цій повісті письменник осуджує світ зла й несправедливості, дає яскраві картини боротьби передових людей села проти соціального гніту, рабства і показує, що народ є єдиною позитивною силою, яка може і хоче змінити старий світ соціальної нерівності та експлуатації на новий, кращий.
В цьому творі важке життя галицького селянства напередодні першої світової війни показане як контраст до паразитичного життя попів і панів. Біднота села Вороничі стогнала в кабалі податків; кругом були ліси, але селяни не мали палива, щоб зігрітись; вони працювали на багатіїв, тікали на заробітки чи емігрували. Голод, холод, злидні, безпросвітна темрява - така картина життя села Вороничі.
«Забобон» - велика перемога реалістичного таланту Леся Мартовича. Широка, правдива картина суспільного життя Галичини змальована в повісті з позицій людини, яка ненавидить і засуджує поміщицький лад, письменник разом з народом, який, зносячи страшне лихоліття, зберігає оптимізм, силу духу, волю до боротьби, віру в краще майбутнє.
ДЖЕРЕЛА:
Біографія
http://www.chl.kiev.ua/95/Writer_1/Martovbd.html
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%
B0%D1%80%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%
D1%87_%D0%9B%D0%B5%D1%81%D1%8C
https://sites.google.com/site/xatachytalnya1/pismenniki-prikarpatta/les-martovic
Твори
http://ukrbooks.com/ua/Zabobon/
https://sites.google.com/site/xatachytalnya1/pismenniki-prikarpatta/les-martovic
http://www.ukrlit.vn.ua/author/martovich.html
| 
