У XX столітті українська поезія досягла світових вершин. І в цьому значна заслуга Олега Ольжича.

Олег Ольжич (один із псевдонімів Олега Кандиби) народився 8 липня 1907 р. в м. Житомирі. Його батько — відомий український поет Олександр Олесь, мати — вчителька Віра Свадковська, в жилах якої текла українська, білоруська, грецька кров. Їх сина Олега, який вже змалку відрізнявся особливими здібностями, можна було б назвати улюбленцем долі. Виключні таланти могли забезпечити йому блискуче майбутнє вченого-археолога (яким, власне, він і став) і видатного українського поета. Але доля обрала його для іншого — для боротьби за свободу України.

У 1917-23 здобував середню освіту, мешкаючи в Пущі-Водиці поблизу Києва, та закінчити її довелося лише в Празі. 1923 року він виїздить разом із матір'ю з України, охопленої чадом класової ненависті, у Берліні нарешті зустрівся з батьком, який ще 1919 вимушений був емігрувати до Чехословаччини та склав обов'язки повпреда УНР у Будапешті. Незабаром родина Кандиб переїхала до Горніх Черношинець під Прагою.

У 1924-29 навчався в Карловому університеті в Празі, на літературно-історичному факультеті Українського Педагогічного Інституту, вивчав археологію в Українському Вільному Університеті. Член Пласту в Празі, на пластову тематику написав чудову поезію «Пластовий капелюх». Восени 1930 захистив докторську дисертацію на тему «Неолітична кераміка Галичини». В 1930—1931 — асистент кафедри археології УВУ. Працюючи в археологічному відділі Національного музею, здійснив наукові експедиції по західноукраїнських землях, Німеччині, США і Балканських країнах, брав участь у міжнародних археологічних конференціях. У 1938 читав лекції у Гарвардському університеті. Опублікував ряд праць з антропології та археології. В історичній науці — послідовник школи Л. Нідерле.

Із початку 1930-х рр. О. Кандиба заявив про себе як самобутній і оригінальний поет. Співпрацював у львівських періодичних виданнях: «Літературно-Науковий Вістник», «Вістник», «Обрії», «Напередодні» празьких «Студентський вістник», «Пробоєм».

Із молодих літ О. Кандиба став учасником українського націоналістичного руху. В 1929 — член Організації Українських Націоналістів. Виконував ряд відповідальних завдань Проводу Українських Націоналістів ОУН, особисто Є. Коновальця. В 1937 очолив культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів. В кін. 1930-х рр. редагував часопис «Самостійна думка», перетворивши його на орган ПУН. В 1938-39 О. Кандиба брав активну участь у становленні державності Карпатської України та в збройній боротьбі проти угорських загарбників, через що поет потрапив до хортистської в'язниці. Протягом 1939—1941 очолював Революційний Трибунал ОУН, член Проводу Українських Націоналістів.

На початку радянсько-німецької війни 1941—1945 переїхав до Києва разом з Буковинським куренем, узяв участь у формуванні місцевої адміністрації та поліції. В 1941—1942 О. Кандиба жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні. В жовтні 1941 О. Кандиба став одним з організаторів політично-громадського центру — Української Національної Ради у Києві.

... Читати далі »

07 липня,  українці відзначають Різдво Іоанна Хрестителя та свято Івана Купала (Іоанн Хреститель - християнський пророк, який сповістив про прихід Ісуса Христа.)

Він іменується також Іоанном Предтечею, оскільки є попередником Ісуса. Виступ Іоанна Хрестителя на всенародну проповідь відбувся, коли йому було 30 років. Іоанн Хреститель провіщав кінець світу і прихід Месії. Іоанна  заарештували, посадили до в`язниці, бо він всенародно засуджував царя Ірода за те, що він одружився з Іродіадою - дружиною свого живого брата. Близько року Іоанна Хрестителя тримали в темниці. В день свого народження Ірод обіцяв доньці Іродіаді Соломії, що догодила йому і його гостям танцем, виконати будь-яке її бажання. Через намову матері Соломія забажала голову Іоанна Хрестителя. Іоанна було страчено, його голову на блюді подали Соломії.

Дохристиянське свято Івана Купала припадає на час літнього сонцестояння, коли сонце досягає найвищого і сильного впливу на землю, після чого воно починає свій поворот на зиму. Предки наші, зберігши вірування і звичаї стародавнього Купали, об’єднали їх з днем і іменем святого Іоанна Хрестителя. За старих часів вірили, що Різдво Іоанна Хрестителя додає чарівні сили травам і квітам, і в ніч напередодні свята запасалися різними травами і квітами.

Передіванова ніч – найпоетичніше купальське дійство. Протягом багатьох століть воно шанувалось людьми і збереглося й донині.

У день Івана Купала намагалися зцілюватися росою. Для цього потрібно встати якомога раніше і пройтись босоніж по цілющій купальській росі. У цей день проходив масовий збір лікарських трав. Особливої цілющої сили купальська трава набирає до сходу Сонця, отож, як мовиться, "Хто рано встає, тому й Бог дає!"

http://www.nrcu.gov.ua/index.php?id=4&listid=94373

http://uk.wikipedia.org/wiki/Іван_Хреститель

http://leadership.kmpu.edu.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1629:7---------&catid=296

Вчора, 26 червня  представники Рокитнівської ЦСПШБ, зокрема, директор ЦСПШБ Тетяна Євгенівна Скаковець, провідний бібліотекар Рокитнівської ЦРБ Оксана Миколаївна Лісовець, завідуюча Остківською ПШБ Анна Кухновець стали учасниками форуму учасників програми "Бібліоміст", в рамках якого пройшло нагородження переможців другого фестивалю-конкурсу інноваційного досвіду "Бібліофест". Форум учасників програми ''Бібліоміст'' відбувся в приміщенні Рівненської державної обласної бібліотеки.

Фестиваль-конкурс заснований у 2011 році Рівненською державною обласною бібліотекою та спрямований на виявлення ефективних форм бібліотечного досвіду для залучення читацьких груп в бібліотеку, творчих ініціатив бібліотечних спеціалістів Рівненської області.

"Бібліофест" – 2012 року повністю присвячений темі впровадження новітніх інформаційних технологій у бібліотечну практику.

У номінації "Кращий досвід створення ресурсів", назва форми роботи «БІБЛІONEWS» Блог Рокитнівської  центральної районної бібліотеки», переможцем серед районних бібліотек стала, провідний бібліотекар Рокитнівської центральної районної бібліотеки Оксана Миколаївна Лісовець.

... Читати далі »

Голояд Галина Омелянівна з дому Савицька, літературний псевдонім Марта Гай Народилася 30 червня 1922 р. в м. Львові.

Освіта: гімназія і математично-Фізичний ліцей в м. Тарнові (Польша) в Інтернаті при монастирі св. Уршулянок.

Ще за Польщі вона як і її мати була репресована. Матері, яка була ранена під час боїв Січових Стрільців у Львові, заборонили вчителювати у воєводствах з українським населенням а дочці заборонили вчитися в тих же воєводствах.

У 1939 році Марта Гай вступає в Організацію Українських Націоналістів, скоро переходить в Закерзоння, де проходить вишкіл. З того дня, аж до арешту 6.05.1950 р. перебуває в підпіллі ОУН-УПА. Стає організатором жіночої сітки при Краєвому проводі Львівщини і Закерзоння. Шість раз переходить в дуже важких умовах нелегально кордон. Організує і вишколює санітарні відділки для Української Повстанчої Армії. Рівночасно займається в підпіллі літературною, журналістською, виховною роботою. Редагує журнал для молоді "На чатах", пише оповідання, поезії. В УПА було три поети: Боеслав, Полтавець і Марта Гай. Залишилася живою тільки вона. Перед арештом працює в Головному штабі УПА при головному виховно-політичному відділі.

5 травня 1950 року арештована на вулиці Львова, коли йшла на зв' язок до генерала Р.Шухевича. (Ген Шухевич загинув того року в березні, але у виховному відділі штабу, який містився в Карпатах це ще не було відоме). Після півторарічного слідства в жахливій Лонцькій тюрмі, засуджена на 25 літ: " особенных закритих лагерей".

Строк відбувала в Тайшетських, Мордовських, Кемеровських таборах там була ще два рази суджена: вперше за втечу, вдруге за бунт, точніше за захист польки Стефи Ваврикович. Засуджена тоді на закриту тюрму і була перевезена у м. Владимир в центральну закритку, де зустрілась з подругами Катрусею Зарицькою, Галиною Дидик та іншими. В тюрмі, на поодиночці, студіювала філософію, писала.

Після звільнення повернулась на Україну до матері. Жити в більших культурних центрах не дозволили і вона прописалася в м. Бурштин, Галицького району.

Член Спілки письменників України. Нагороджена журналістською премією ім. Полтави. Нагороджена Українською Головною Визвольною Радою (УІВР) Срібним хрестом за заслуги.

1999 р. відзначена Проводом Медаллю С.Бандери за довголітню боротьбу в ім'я Української Державності.

      Недільна  тераса  17.06.2012 року  в  нашій  бібліотеці  пройшла  під  девізом  «Здоров’я  та  успіх  завжди  в  моді». Користувачі  бібліотеки  мали  можливість  ознайомитись  з  книжково-журнальною ... Читати далі »

Ось і закінчились навчання бібліотечних працівників Рокитнівської ЦРБ, Масевицької, Рокитнівської Борівської, Старосільської публічно-шкільних бібліотек у рамках проекту «Бібліоміст», Модуль 3. Навчання проходили з 11 по 15 червня 2012 року на базі Рокитнівської центральної районної бібліотеки.

Тема: «Інноваційні зміни в бібліотеці на основі проектного, кадрового менеджменту та ініціативної діяльності бібліотек».

Розпочала навчання для бібліотекарів системи тренер, головний бібліотекар Державної обласної бібліотеки Щербан Раїса Миколаївна.

Перейняла естафету Олександра Леонідівна Промська, заступник директора з автоматизації бібліотечних процесів Державної обласної бібліотеки.

Наступною гостею та тренером виступила Волян Наталя Петрівна, головний бібліотекар Державної обласної бібліотеки.

Теоретичні знання наші тренери закріплювали практичними завданнями (ми писали план роботи, проекти, складали вебліографічні списки, пробували себе у блогосфері та ін.)

Приємно відзначити, що до навчань долучились і наші колеги, які не проходили навчання по 1 та 2 Модулях, це і методист, бібліограф ЦРБ, працівники Рокитнівської міської бібліотеки та РДБ.

Тож, щиро дякуємо тренерам Державної обласної бібліотеки за навчання.

Підготувала Оксана Лісовець.

Народилася біля 15 червня 1902 р. на хуторі Гельмязєв Золотоніського району на Черкащині. Навчалася у Золотоніській та інших гімназіях України. Після національно-визвольних змагань 1917—1922 рр. опиняється в еміграції, зокрема, в Чехословаччині. Середню освіту здобула в Подєбрадах — закінчила матеріальні курси 1923 р. Цього ж року вступає в празький Карловий університет.

Досить швидко зближається з іншими поетами празької школи, зокрема з Дараганом, Маланюком. У 1927 р. переїздить до Варшави, студіює філологію при Варшавському університеті. Була однією з організаторів літературної групи «Танк». Друкувалась в альманасі «Сонцецвіт».

Після Другої світової війни мешкала в західнонімецьких містах Оффербах, Майнцкастель та Етлінген. 1950 р. переїздить до США і проживає в Йонкерсі поблизу Нью-Йорка. Була членом управи Союзу українок Америки. Померла в 2005 р. у Канаді.

Її перу належать поетичні збірки «Вогонь і попіл» (1934), «Сім літер» (1937) та біографічна проза про Шевченка «Шлях велетня» (1955).

У антології сучасної української поезії «Координати» (упорядкування Б.Бойчука, Б.Рубчака, 1969) підкреслено, що особиста лірика Лівицької-Холодної позначається сильними тематичними впливами французького символізму, з домішками пізнішого декадансу.

Крім того, помітні відсвіти поезії Анни Ахматової. Пристрасть у її інтимній ліриці таємнича, приваблива аж до самозгуби. Кохання майже завжди заборонене, приховане; дуже часто жорстоке й буремне. Лірична героїня зваблює сильних чоловіків гіпнотичною силою «фам фаталь». Разом з тим, поетеса часом говорить про спокій, серйозність і тривалість у коханні. У техніці Лівицької-Холодної панує вишукана гармонія, стрункість і легкість.

Наталія Лівицька-Холодна — поетеса камерного амплуа в найкращому розумінні цього слова. Музика її поезії заслуговує на увагу.

Лівіцька-Холодна Н. Вогонь І попіл., Варшава, вид. Варяг, 1934.

Лівіцька-Холодна Н. Сім літер., Варшава, вид. Варяг, 1937.

Лівіцька-Холодна Н. Поезії Старі І Нові., Нью-Йорк, Видання Союзу українок Америки, 1986.

Лівіцька-Холодна Н. Шлях велетня: Ілюстрована біографічна розповідь про Тараса Шевченка., Нью-Йорк, вид. М. Борецький, 1955.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Лівицька-Холодна_Наталя_Андріївна

http://www.people.su/ua/63987

... Читати далі »

Видатний український письменник-демократ і культурно-громадський діяч Марко Черемшина увійшов в історію української літератури як талановитий майстер слова, співець знедоленої Гуцульщини. Його самобутня творчість всебічно відбиває тяжке життя українського трудового люду колишньої Буковини й Галичини в умовах буржуазно-поміщицького ладу цісарської Австро-Угорщини і панської Польщі. Письменник належав до того кола прогресивних письменників кінця XIX — початку XX ст., на яке вирішальний вплив мала могутня творча індивідуальність Івана Франка і його революційно-демократичні ідеї. Соратниками і побратимами Марка Черемшини по перу були Василь Стефаник і Лесь Мартович, Осип Маковей і Ольга Кобилянська, Михайло Яцків і Стефан Ковалів.

Марко Черемшина (Іван Юрійович Семанюк) народився 13 червня 1874р. в селі Кобаках, тепер Косівського району. 3 1889р. Іван Семанюк навчався у Коломийській гімназії. У цей час він зблизився з Василем Стефаником, Лесем Мартовичем, Семеном Горуком, які стали його найближчими друзями на все життя. Під впливом своїх старших друзів Іван Семанюк робить перші літературні спроби: пише вірші, драму "Несамовиті". У квітні 1896р. в чернівецькій газеті "Буковина" було надруковане оповідання "Керманич", підписане псевдонімом Марко Черемшина, що з того часу стало літературним ім'ям Івана Семанюка.

Закінчив Віденський Університет (1906) і працював адвокатським помічником у Делятині, а з 1912 адвокатом у Снятині, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою.

Навчаючись у Коломийській гімназії, юнак зацікавився тогочасним життям у Галичині і на Буковині, передплачував майже всі тодішні часописи. На цей час припадають і його перші літературні спроби, які він підписує псевдонімами Василь Заренко, Марко Легіт. Згодом Марко Черемшина написав свій перший твір-драму «Несамовиті» і надіслав її на конкурс, оголошений львівським журналом «Зоря». Хоч драма була оцінена рецензентами позитивно, вона ні в друк, ні на сцену не потрапила, текст її загубився, збереглося лише два уривки чорнового автографа. Спроба сил у драматургії не пройшла марно для Черемшини: не ставши драматургом у повному розумінні, він став згодом визначним майстром психологічних новел, характерною прикметою яких є глибокий драматизм.

Перше оповідання «Керманич» надрукував 1896 у газеті «Буковина».

Упродовж 1900—1901 років у львівському «Літературно-науковому віснику» і чернівецькій «Буковині» була надрукована низка оповідань, які склали першу книгу письменника — «Карби. Новели з гуцульського життя»: «Святий Николай у гарті», «Хіба даруймо воду», «Раз мати родила», «Зведениця», «Більмо» та інші (разом 15), — присвячені зображенню життя темного й зубожілого гуцульського селянства за Австрії. Саме ця книжка відразу поставила Марка Черемшину на одне з чільних місць серед українських новелістів початку ХХ століття.

Після «Карбів» у творчості Черемшини залягла довготривала перерва, по якій з 1919 почали з'являтися його оповідання, присвячені руїні галицького села, спустошеного подіями першої світової війни: «Село вигибає», «Село потерпає», «Бодай їм путь пропала», «Перші стріли» тощо.

Третій тематичний цикл становлять оповідання Черемшини, писані про життя селянства під гнітом польської влади: «Верховина», «Ласка», «Коляда», «На Купала на Івана» та ін.

Сучасна йому критика відзначала високу майстерність письменника і багатство народної, часто ритмізованої мови. Зважаючи на спільне їм усім селянське походження і тематику творчості та дружні особисті зв'язки, в історії літератури Черемшину, Василя Стефаника і Леся Мартовича часто об'єднують під назвою «покутської трійці».

У Львові до другої світової війни окрем ... Читати далі »

11.06. 2012 року в читальному залі Рокитнівської ЦРБ у рамках проекту «Бібліоміст» розпочалось навчання бібліотечних працівників Рокитнівської ЦРБ, Масевицької, Рокитнівської Борівської, Старосільської публічно-шкільних бібліотек.

Тема: «Інноваційні зміни в бібліотеці на основі проектного, кадрового менеджменту та ініціативної діяльності бібліотек». Програма розрахована на 5 днів з 11 по 15 червня.

Розпочала навчання для бібліотекарів системи тренер, головний бібліотекар Державної обласної бібліотеки Щербан Раїса Миколаївна. Пані Раїса виступила з темами: «Інноваційні механізми розвитку бібліотек, стратегічне планування в бібліотеках», «Маркетинг як частина управлінської діяльності. Функції маркетингу в бібліотечній сфері», «Класифікація інформаційних продуктів, послуг бібліотек з переорієнтацією на первісність обслуговування».

Підготувала Оксана Лісовець.