О. Генрі (Вільям Сідні Портер) (англ. O. Henry; William Sydney Porter) (*11
вересня 1862 — †5 червня 1910) — американський письменник, майстер жанру
оповідання.
Один із кращих оповідачів (авторів оповідань) у
світовій літературі, поряд із Чеховим, Мопассаном. Теперішнє ім’я Вільям
Портер. Життя його була сумна. Рано від туберкульозу вмерла його кохана
дружина. Сам він будучи касиром у банку був викритий в розтраті казенних
грошей, це дуже темна історія, але швидше за все він був дійсно винний, сидів
три роки, в’язниця на нього зробила приблизно таке ж враження, як і на Уайльда
– жахливе. Але саме після в’язниці він став писати свої чудові смішні, світлі
оповідання. Придбав гроші, славу, але тільки не щастя, сам залишався смутний,
самотній, почав пити, і незабаром умер.
Вільям Сідні Портер народився 11 вересня 1862 р. в
місті Ґрінсборо, штат Північна Кароліна. Його батько лікар Алджернон Сідні
Портер був винахідником, мати — Мері Джейн Вірджинія Свейн Портер померла від
туберкульозу, коли Вільяму було 3 роки. Тоді ж його батько та він переїхали до
бабці по татовій лінії.
В дитинстві Портер дуже захоплювався читанням. Він
читав буквально все: від класичних романів до пінкертонівщини. Його улюбленою
була книжка «Тисяча і одна ніч».
Портер закінчив середню школу своєї тітки Евеліни
Марії Портер у 1876 році. Невдовзі вступає до вищої школи Ліндсей Стріт
(Lindsey Street High School). Його тітка стала йому опікуном аж до 15 років. У
1879 році він починає працювати бухгалтером у аптеці свого дядька, а у 1881, у
19 роки життя, він стає фармацевтом. Тут він показав свій талант малювати шаржі
звичайних покупців та відвідувачів аптеки.
Період активної літературної діяльності.
За своє життя О. Генрі написав 273 новел і
оповідань, і тільки один великій твір — роман «Королі і капуста». Повне
зібрання його творів становить 18 томів.
Перша книга оповідань О. Генрі, що часто
класифікується як роман,— «Королі й капуста» — вийшла в 1904. За нею
послідували: «Чотири мільйони» 1906), «Непогасний світильник» 1907), «Серце
Заходу» 1907), «Голос міста» 1908), «Благородний шахрай» 1908), «Шляхи долі»
1909), «Вибране» (Options, 1909), «Точні справи» 1910) і «Водоверть»1910).
Письменник помер 5 червня 1910 року в Нью-Йорку.
У збірку «Постскріптуми» (Postscripts), видану вже
після смерті О. Генрі, увійшли фейлетони, нариси і гумористичні замітки,
написані ним для газети «Пошта» (Х'юстон, штат Техас, 1895—1896).
Творчість
О. Генрі займає в американській літературі
виняткове місце як майстер жанру оповідання (англ. short-story). Перед смертю
О. Генрі висловив намір перейти до складнішого жанру — до роману: «Все, що я
писав досі, це просто пустощі, проби пера, в порівнянні з тим, що я напишу
через рік».
У творчості, проте, ці настрої нічим не виявилися
— і О. Генрі залишився органічним художником «малого» жанру, розповіді. Не
випадково, звичайно, що в цей період письменник вперше почав цікавитися
соціальними проблемами і виявив своє негативне відношення до тогочасного
суспільства див. Дженнінгс «Через тьму з О. Генрі».
Герої Генрі різноманітні: мільйонери, ковбої,
спекулянти, клерки, пралі, бандити, фінансисти, політики, письменники, артисти,
художники, робітники, інженери, пожежники — змінюють один одного. Як умілий
конструктор сюжету, О. Генрі не показує психологічну сторону того, що
відбувається: дії його персонажів не отримують глибокого психологічного
мотивування, що й більш підсилює несподіванку фіналу.
О. Генрі не перший оригінальний майстер оповідання:
він лише розвинув цей жанр, що склався в своїх основних рисах вже в творчості
Т. Б. Олдріча (англ. Thomas Bailey Aldrich, 1836—1907). Оригінальність О. Генрі
виявилася в блискучому застосуванні жаргону, гострих слівець і виразів, і в загальній
колоритності діалогів.
Вже за життя письменника оповідання в його стилі
стало вироджуватися в схему, а до 1920-х років перетворився на чисто комерційне
явище: «методику» його виробництва викладали в коледжах і університетах,
видавалися численні підручники і т. д.
Американські письменники міжвоєнного періоду:
Шервуд Андерсон, Теодор Драйзер, Б. Гехт — протиставляли беззмістовності
епігонів О. Генрі насичені психологічні новели.
Походження псевдоніму.
Псевдонім письменника дуже часто помилково
записують на зразок поширених ірландських прізвищ: О'Генрі. Існує кілька версій
того чому Вільям Сідні Портер обрав собі такий псевдонім, але остаточної
відповіді немає.
Найпопулярнішою версією є: псевдонім О'Генрі
письменник обрав тому, що шкільний учитель Портера не переставав захоплюватися
здобутками американського фізика Джозефа Генрі, часто вигукуючи на уроках: «О,
Генрі! Ти відкрив те-то і те-то…»
Проте існує й інша версія походження цього псевдо.
Коли Портер закінчив школу, батько влаштував його на роботу в аптеку. Після
цього Портер перепробував мільйон професій. Так, зокрема, він був і
бухгалтером, і креслярем, і касиром, і репортером… Аж раптом у банку, де він
працював, була виявлена недостача — і всю вину за це звалили на нього.
Відбуваючи свій перший термін у криміналі міста Колумбус, він у 1899 році
написав оповідання «Різдвяний подарунок Діка-Свистуна». Вирішивши сховатися за
псевдонімом, він згадав, як у свої юні роки, під час роботи в аптеці, йому
часто доводилося користуватись довідником Етьєна Осcіана Анрі (фр. Étienne
Ossian Henry). Позичивши у відомого фармацевта ініціал одного імені й прізвище,
Портер отримав псевдонім О. Генрі, під яким і став всесвітньо відомим. Що ж
стосується оповідання, то воно було відразу надруковане в «М'к-Крю меґезін».
Проте і це ще далеко не остаточна версія походження «О. Генрі».
Також, можливо, псевдонім О. Генрі запозичено з
відомої ковбойської пісеньки «Скажи мені, о Генрі, який там вердикт?». Ще одне
гіпотеза — О. Генрі — тому що Портер використав перше-ліпше прізвище, яке йому
спало на думку.
Основні особливості його
оповідань:
1. Яскрава стилістична майстерність – достаток незвичайних, несподіваних
метафор, словосполучень, каламбурів (каламбур – гра на багатозначності слова),
іронічних перифраз – коли те, що можна сказати коротко, сказано за
посередництвом довгого опису. Наприклад, замість того, щоб сказати в нього
зовсім не було грошей, сказано: «він і сама дрібна монета не мають між собою
нічого загального».
2. Яскравий сюжет з несподіваними поворотами й несподіваним фіналом. Дуже
важко вгадати, чим скінчитися чергове оповідання О. Генрі. Цей факт заснований
на переконанні, що життя дуже складне, непередбачена. Будь-яка ситуація може
закінчитися, чим завгодно. Герої можуть виявитися не тим, за кого вони себе
видають; коли герой дуже хоче потрапити у в’язницю, тому що крім в’язниці йому
ніде переночувати, то його не беруть, перехожий сам віддає йому парасоль, що
він хоче украсти. Але коли бажання потрапити у в’язницю пропадає, його
забирають насильно (оповідання «Фараон і хорал»).
3. Стислість, стислість у стилі й розвитку сюжету. Немає ніякої зайвої
балаканини
4. Використання дуже цікавого прийому – оголення прийому. Пряме звертання
автора до читача щодо особливостей літературної форми даного оповідання –
вибачення за побиту або занадто складну метафору, міркування про те, як би
побудував оповідання інший письменник і т. д.
5. Сполучення наївного романтичного ідеалізму – віри у вищі духовні
цінності, оптимізму з реалістичною, гіркою, скептичною іронією. Кращі
оповідання: Фараон і хорал, Дарунки волхвів, Золото й любов, Поки чекає
автомобіль, Поросячья етика, Звертання Джимми Валентайна, Питання висоти над рівнем
моря, Сила звички, Що Горить світильник
Список добутків
для прочитання за курсом «Закордонна література 20 століття (перша половина)».
|
