Попович-Боярська Климентина Карлівна (3 лютого 1863, с. Велдіж,
нині село Шевченкове Долинського району Івано-Франківської області — 7 травня
1945, с. Бабинці Борщівського району Тернопільської області) — українська
письменниця, громадська діячка. Була діяльна в галицькому жіночому русі.
Біографія
Закінчила гімназію у місті Львів.
Працювала вчителькою у селах Жовтанці та Честині (обидва нині —
Кам'янка-Бузького району Львівської області).
1890 переселена на Буковину, 1900—1944
проживала у селі Новосілка-Костюкова (нині Новосілка Заліщицького району).
Підтримувала дружні зв'язки з Іваном
Франком (відвідував її; зберегла листування з ним) і Наталією Кобринською,
залишила про них спогади.
Після загибелі чоловіка — священика О.
Боярського (розстріляв підрозділ ЧА на порозі храму) від 1944 проживала у селі
Бабинці на Тернопільщині.
Творчість
Серед творів Попович-Боярської — вірші,
оповідання, поема «Звичайна історія».
1990 у місті Львів видано збірку творів
письменниці (упорядник Петро Баб'як).
Свої літературні праці, оповідання та
вірші видавала в часописах «Зоря», «Діло», «Літературно-науковий вісник». Вперше
надрукувалася в альманасі Наталії Кобринської «Перший вінок».
Пам'ять
У Бабинцях на будинку, де мешкала
Попович-Боярська, відкрито пам'ятну таблицю (1988).
За матеріалами:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Попович-Боярська_Климентина_Карлівна
Підготувала Оксана Лісовець.
| 
