Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Подія дня [647]
Висвітлюються цікаві новини
Книжкова новинка [616]
Новинки літератури та періодики, що надходить до фондів бібліотеки
Наші інтерв’ю [19]
Інтерв’ю з користувачами бібліотеки, колегами, відомими людьми Рокитнівщини
Колонка оголошень [121]
Оголошення про заходи бібліотеки, району
Book-симпатія [53]
Читацькі вподобання наших користувачів
Пошук
Календар
«  Лютий 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728
Наше опитування
Оцініть наш блог
Всього відповідей: 1048
Друзі сайту




    






Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


П`ятниця, 22.02.2019, 16:36ГоловнаРеєстраціяВхід
БІБЛІОNEWS
блог Рокитнівської центральної районної бібліотеки
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна » Подія дня
« 1 2 ... 62 63 64 65 »
      Видатний український письменник А. Тесленко розвинув прогресивні традиції української прози XIX ст. У його творах постали нові типи, характери, конфлікти українського села початку XX ст. 
     Архип Юхимович Тесленко народився 2 березня 1882 року в селі Харківцях Лохвицького повіту на Полтавщині в бідній селянській родині. Закінчивши Харківецьку церковно-приходську школу, Архип продовжує навчання в місцевій церковно-вчительській школі, готуючи себе до педагогічної діяльності, постійно займається самоосвітою. Скоро Тесленко сам починає пробувати писати російською, а пізніше українською мовами. З 1897 року почалося трудове життя юнака; спочатку на поденщині у сільських багатіїв, а потім «писарчуком» у волосному управлінні в Лохвиці. Майже чотири роки Архип Тесленко прожив у Лохвиці, працюючи у нотаріальній конторі. Згодом А. Тесленко захоплюється театром, пробує свої сили в драматургії. Влітку 1903 р. навіть організовує аматорський театр у рідному селі, сам бере участь у виставах. 
     У 1905 р. Архип Тесленко вступив до революційної організації «Селянська спілка», влада переслідувала його, змушений був змінювати місце проживання і навіть два роки просидів у тюрмах та на засланні. Тесленко перехворів тифом у Бутирці, слабого й немічного, погнали пішки етапом до Вятської губернії, куди він прибув 25 грудня 1908 року, а на другий день того ж року закінчувався строк його заслання. 
     Тюрми, карцери, етапи підірвали здоров’я А. Тесленка, але не зламали його духу. Він залишився такий же мужній і незламний, як і раніше. Важкі щоденні будні забирали час і здоров’я. Залишаючись селянином-інтелігентом, Архип Юхимович роздобуває книги, брошури, живе літературним життям. Протягом осені 1909 р. та весни 1910 р. письменник публікує статті, в яких рішуче заперечує антинародні дії царизму, до кінця залишаючись вірним демократичним ідеалам. 
     У дописах «Оце ж декілька наших «демократів», «Грабіж», «Блюстителі порядку», «На селі», «Тюрма», «Малюнок селянського життя» автор протиставляє наступові реакції нескореність селянських демократів, викриває представників сільської влади, жорстокий тюремний режим. 
     Архип Тесленко, незважаючи на тяжку хворобу, постійно працює, посилає рукописи до редакцій. 
     28 червня 1911 року письменника не стало.
 
 Біографія:
Категорія: Подія дня | Переглядів: 481 | Додав: WWWWW_W | Дата: 01.03.2012 | Коментарі (0)

   Якби не було літературних премій та конкурсів, навряд чи існувало б поняття «відомий письменник». Чим більше титулів та нагород отримує літератор, тим охочіше його книжки друкують, читають та розкуповують. Тож премії – один зі шляхів «вийти в люди» для письменників, невідомих широкому загалу, та утвердитися і «примножити славу» для вже знаних.

В Україні щорічно вручається близько двох десятків премій, так чи інакше пов’язаних з літературною та письменницькою діяльністю. Не випадково більшість із них носять імена найвідоміших українських письменників – Тараса Шевченка, Лесі Українки, Миколи Гоголя, Володимира Сосюри, Василя Стефаника. Крім них, існують також щорічні літературні конкурси, на яких відбувається нагородження найкращих творів та творців. Отож – «куди податися» письменнику?

 «Дебют року» від «Друга читача»

Премія вручається у Всесвітній день книжки та авторського права – 23 квітня. Експерти газети «Друг читача» присуджують нагороду письменникам-початківцям, дебютні книжки яких стали помітним явищем у літературному процесі та здобули популярність серед читачів. Це єдина в Україні премія, яка вручається письменникам-дебютантам. Нагорода зовсім молода – вперше її вручили 2008 року письменниці Люко Дашвар за роман «Село не люди». 2009 року премію «Дебют року» отримав Антон Санченко за збірку «Баркароли». Лауреатом премії «Дебют року-2010» став Юрій Камаєв зі збіркою «Мед з дікалоном». Традиційну нагороду – пляшку молодого вина, розлитого у рік виходу дебютної книги та скарбничку для майбутніх гонорарів – письменнику вручили під час урочистого письменницького автопробігу до Всесвітнього дня книжки у Києві.

«Книжка року»

Як можна здогадатися з назви, це рейтинг книжок. Започатковано його було у 2000 році Центром рейтингових досліджень «Еліт-Профі» як благодійну акцію для просування українського книговидання. Тоді «Еліт-Профі» зробив перше експертне опитування щодо найпопулярніших секторів книжкового ринку. Експерти розподілили 235 кращих книжок, виданих в Україні, за 14-ма номінаціями, а результати рейтингу потрапили у пресу.

Наразі нагороду «Книжка року» вручають за 7-ма номінаціями: «Обрії» (Науково-популярна література та публіцистика), «Красне письменство» (Проза, поезія, драматургія), «Софія» (Гуманітаристика), «Минувшина» (Мемуари, біографії), «Дитяче свято» (Твори для дітей), «Візитівка» (Етнографія, фольклор) та «Хрестоматія» (Класика, літературознавство). Декілька років тому з’явилися номінації «Видавничий імідж року» та «Книжкова серія», а цього року організатори вирішили відзначати ще й авторів, чиї книжки увійшли до короткого списку два або більше разів. Найкраща книга серед усіх, які взяли участь у рейтингу, здобуває Гран-прі конкурсу. Переможці номінацій отримують дипломи.

Конкурс «Найкраща українська книга» від журналу «Кореспондент»
... Читати далі »
Категорія: Подія дня | Переглядів: 1435 | Додав: WWWWW_W | Дата: 29.02.2012 | Коментарі (1)

 Ніщо так не допомагає створенню майбутнього, як сміливі мрії.
В. Гюго

26 лютого виповнюється    -    210 років від дня народження Віктора Гюго (1802-1885), французького письменника.

      ВІКТОР ГЮГО (1802-1885) - вождь французького романтизму, його теоретик. Він відіграв значну роль у створенні романтичного роману, у реформі французької поезії, у розбудові романтичного театру.

Творчість Гюґо дуже різноманітна: романи, лірична поезія, драми у віршах і прозі, політичні промови в Палаті перів, численні листи.

Віктор Гюґо вклав значний внесок в оновлення поезії і театру як лідер течії романтизму у французькій літературі. Він також дозволив багатьом поколінням розвинути думку, що ідеологічна позиція письменника в політичному житті завдяки численним зобов'язанням прирікає його на вигнання.

У період, що передував революції 1848, Гюґо майже повністю закинув художню творчість і активізувався як політичний діяч. Він став переконаним республіканцем і після 1848 брав активну участь у боротьбі за збереження і зміцнення республіканського ладу.

Французьку літературу XIX століття неможливо уявити без Віктора Гюго. Творчість Гюго, найвидатнішого французького романтика, вождя французького романтизму, його теоретика, вражаюче багатогранна й розмаїта: він великий поет, прозаїк, драматург, до того ж літературний критик і бойовий, темпераментний публіцист.

 Біографія.

... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 454 | Додав: WWWWW_W | Дата: 24.02.2012 | Коментарі (0)

      25 лютого день народження відомої української письменниці Ле́сі Украї́нки.

         Леся Українка (справжнє ім'я: Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка; *13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинський[3] — †19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Грузія) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах:  поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.

Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня ка ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 530 | Додав: WWWWW_W | Дата: 23.02.2012 | Коментарі (0)

ШАНОВНІ КОРИСТУВАЧІ!

        В нашій бібліотеці формується фонд на електронних носіях. Твори письменників, поетів, літераторів можна взяти в нашій бібліотеці не лише в друкованому варіанті, а й в електронному на CD носіях.

На даний час найбільшим попитом користуються книги з повним текстом художніх творів з шкільної програми, та сучасних українських та зарубіжних авторів.

Та наша колекція постійно поповнюється електронними та аудіо- книгами.

 МИ ПРАЦЮЄМО ДЛЯ ВАС.
 Підготувала, Оксана Лісовець  
Категорія: Подія дня | Переглядів: 375 | Додав: WWWWW_W | Дата: 08.02.2012 | Коментарі (1)

 2 лютого виповнюється 115 років від дня народження Євгена Филимоновича Маланюка (1897–1968) – видатний поет української еміграції, культуролог, літературний критик. Народився 1897 р. у Ново-Архангельському на Херсонщині, у родині українського активіста-просвітянина. У Єлисаветграді закінчив реальну школу (навчався разом із Юрієм Яновським), був студентом Петербурзького політехнічного інституту. В роки першої світової війни служив офіцером у царській армії, закінчив Київську військову школу. В період УНР (1917–1921) стає старшиною петлюрівської армії.

Після падіння української держави перебував у таборі інтернованих у Каліші, де в 1922–1923 рр. разом із М. Селегієм видавав щомісячник «Веселка». У 1923 р. переїздить до Чехословаччини. У цьому ж році у м.Подєбради закінчив Українську господарську академію і працює інженером на роботах у Варшаві й Празі. Активно друкується в галицькій та еміграційній періодиці, зокрема, в «Літературно-науковому віснику», «Віснику», часописі «Ми» тощо. У Варшаві й Празі знайомиться і зближається з ідеологом українського інтегрального націоналізму Дмитром Донцовим, письменником та історіософом Юрієм Липою, поетами Юрієм Кленом, Олексою Стефановичем та іншими і стає найбільш одіозною постаттю в культурному житті української еміграції. Після другої світової війни входить до МУРу (Мистецький Український Рух) і деякий час мешкає у Німеччині, викладає математику в Українській гімназії в м. Реґенсбурґ. Наприкінці 40-х переїздить до США і мешкає в Нью-Йорку. Помер 1968 р. і похований в «українському пантеоні» у Баунд Бруку.

Його перу належать 10 поетичних збірок – «Стилет і стилос» (1925), «Гербарій» (1926), «Земля й залізо» (1930), «Земна Мадонна» (1934), «Перстень Полікрата» (1939), «Влада» (1951), «П'ята симфонія» (1954), «Остання весна» (1954), «Серпень» (1959), «Перстень і посох» (1972, видана після смерті), а також «Книга спостережень» у 2-х томах, що містить літературознавчі, культурологічні, літературно-критичні та публіцистичні статті та есе, котрі друкувалися в еміграційних часописах. Творча спадщина Є. Маланюка в повному обсязі поки не видана.

У світоглядному плані поезія і проза (есеїстика) Маланюка становлять одне ціле. Найголовнішою, стрижневою була ідея української державності, яка становила енергетичне джерело творчості Є.Маланюка. Від перших сторінок табірного калуського альманаху «Озимина», що починався циклом «Держава Жовтня» і до останнього вірша «Ностальгії», посмертної книжки «Перстень і посох», де нездійсненна мрія постає в образі понтійської Навсікаї, не вгасає «державницький мотив» поезії Маланюка. Та її досить умовно можгна поділити на два основні періоди: поезія міжвоєнного часу, підсумована збіркою вибраного (1943), і доробок, написаний після другої світової війни.

... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 460 | Додав: WWWWW_W | Дата: 01.02.2012 | Коментарі (0)

 2 лютого -  200 років від дня народження Є.П. Гребінки (1812-1848), українського і російського письменника, славетного байкаря.

Євге́н Па́влович Гребі́нка (*21 січня (2 лютого) 1812, Убєжище, Пирятинський повіт — †3 (15 грудня) 1848, Петербург) — письменник, педагог, видавець.

Євген Павлович Гребінка народився на хуторі Убіжище Пирятинського повіту на Полтавщині (тепер село Мар'янівка Гребінківського району) в сім'ї відставного штаб-ротмістра Павла Івановича Гребінки. Початкову освіту здобув у домашніх умовах. У 1825—1831 роках навчався у Ніжинській гімназії вищих наук. У гімназії почав писати вірші. 1827 року написав драматичний твір для самодіяльного театру «В чужие сани не садись». 1829 року почав працювати над перекладом на українську мову поеми Пушкіна «Полтава». Брав участь у виданні рукописних журналів, складених із учнівських творів М.Гоголя, Н.Кукольника, М.Прокоповича, Г.Гребінки. 1831 року закінчив гімназію. Того року на сторінках «Украинского альманаха» в Харкові побачив світ перший друкований твір Гребінки — вірш «Рогдаев пир».

У вересні 1831 року повітове дворянство відрядило Гребінку у званні обер-офіцера у 8-й резервний Малоросійський полк, сформований для придушення польського повстання, але полк з Пирятина не вийшов, і у вересні, після поразки повстанців у Варшаві, Гребінка вийшов у відставку. 1834 року Гребінка переїздить до Петербурга, де восени вийшла його збірка байок «Малороссийские приказки», працює у комісії духовних училищ. 1836 року вийшов переклад поеми Пушкіна «Полтава» українською мовою. У червні 1835 року Іван Сошенко познайомив Гребінку з Тарасом Шевченком. З 1837 року працює вчителем російської мови у Дворянському полку. Бере участь в організації викупу Т.Шевченка з кріпацтва, збирає твори українською мовою й клопочеться про випуск їх у додатках до журналу «Отечественные записки». Одержавши відмову, із зібраних для додатків матеріалів укладає альманах «Ластівка», який вийшов 27 квітня 1841 року. 1840 року Гребінка допоміг Шевченкові у виданні «Кобзаря». Того ж року в журналі «Отечественные записки» вийшла Гребінчина повість «Записки студента», а в «Утренней заре» — повість «Кулик». 1842 року пише повість «Сеня». У 1843 році Гребінка відвідав Україну, був у Харкові, разом з Шевченком побував у маєтку Т.Волховської в селі Мосівці. Того ж року в журналі «Отечественные записки» надруковано роман «Чайковський» з епіграфами, взятими із Шевченкових творів. 1844 року Гребінка одружився з Марією Василівною Ростенберг. Того ж року вийшов його роман «Доктор». 1845 року познайомився з П.Кулішем, написав нарис «Петербургская сторона». У 1847 році відкрив своїм коштом у селі Рудці Лубенського повіту на Полтавщині парафіяльне училище для селянських дітей. Того ж року вийшли повість «Заборов» та «Приключения синей ассигнации». З 1846 року Гребінка почав видавати зібрання своїх прозових творів. До кінця 1848 року він видав вісім томів. Помер Гребінка 3 грудня 1848 року в Петербурзі. Тіло його перевезли в Убіжище, де й поховали.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Гребінка_Євген_Павлович

Біографія.

... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 663 | Додав: WWWWW_W | Дата: 31.01.2012 | Коментарі (1)

        1 лютого 2012 року 110 років з дня народження Оксани Лятуринської, української письменниці і скульптора. Дитячі та юнацькі роки провела в Острозі.

        Оксана Лятуринська - поет, новеліст, скульптор. Народилася 1902 р. біля Вишневця (що і пояснює ще один її псевдонім - Роксана Вишневецька) на Волині.

        На еміграцію до Чехословаччини виїхала 1924 р. Навчалася на філософському факультеті Кардового університету та в Українській студії пластичного мистецтва в Празі. Працювала за фахом скульптора та муляра. З 1924 р. активно друкується в часописах ЛНВ (Літературно-науковий вісник), "Вісник", "Пробоєм".

        Померла 1970 р. у м. Міннеаполісі у СІІІА.

        Побачили світ такі книги письменниці: поетичні збірки "Гусла" (1938), "Княжа емаль" (1941, 1955), "Веселка" (1956), дитячі вірші "Бедрик" (1956) і збірка новел "Материнки" (1946). У 1983 р. посмертно вийшло видання "Оксана Лятуринська. Зібрані твори".

http://uk.wikipedia.org/wiki/Лятуринська_Оксана

 Твори: 

Категорія: Подія дня | Переглядів: 412 | Додав: WWWWW_W | Дата: 30.01.2012 | Коментарі (0)

 Друзі,   ось  уже  два  роки  в  нашій  бібліотеці запроваджений соціальний рух  буккросинг «Жива книжкова полиця». Буккросинг ("book” – «книга», "crossing” – «рух») – це соціальний рух близький до флеш-мобу. Суть полягає у обміні прочитаними книгами. Власник книги може залишити її у громадському місці, щоб вона знайшла собі нового.

Поличка вільного обміну книг діє на АБОНЕМЕНТІ центральної районної бібліотеки. На  книжковій шафі  виділено  2 полиці  на  яких  постійно  міняються  книги (20-30 прим.). Є  постійне  коло користувачів, які  приносять  по  2-3 книги  відразу. А ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 1617 | Додав: WWWWW_W | Дата: 25.01.2012 | Коментарі (2)

     22 січня 2012 року 70 років від дня народження Степанюка Михайла (1942), українського поета, члена Національної спілки письменників України. Народився у с. Жильжі Костопільського району.

 Михайло СТЕПАНЮК

Михайло Іванович Степанюк народився 22 січня 1942 року в селі Жильжа на Рівненщині. У 1966 році закінчив Рівненське музичне училище, у 1973 - Дубенський сільськогосподарський тех­нікум, відслужив у армії. Опісля навчався на юри­дичному факультеті Львівського державного уні­верситету імені І. Франка, який закінчив у 1982. Працював головою виконкому Зорянської сіль­ської ради, генеральним директором спільного українсько-канадського підприємства «Консю- мерс - Скло - Зоря», нині - заступник генерально­го директора цього ж підприємства.

Літературною творчістю почав займатись під час проходження служби в армії.

Член Національної спілки письменників України.

Окремими виданнями вийшли книги: «Я нама­гаюся збагнути...»(1998), «Що відсміюся - те відплачу»(2000), «...Боми того варті!»(2001), «Підзаконне дишло» (2002), «Діти гречкосіїв» (2004), «Реформальні билиці» (2005), «НЛО» (2006), «Куди іти» (2007), «Ось так живемо» (2009), "Реформальні билиці» (2006); «Куди іти» (2008); «Акценти на сучасні моменти» (2009); «Гірка воля» (2010), «Грабівський вал»(2002), «Свята Ганна» (2002), «Пандора» (2003), «Сірко» (2005), «Поліськілегенди» (2005).

Твір друкується за виданням: Михайло Степанюк. Куди іти. - Рівне; Азалія, 2007.

Підготувала Оксана Лісовець,
провідний бібліотекар ЦРБ.
Категорія: Подія дня | Переглядів: 755 | Додав: WWWWW_W | Дата: 25.01.2012 | Коментарі (0)


Хостинг від uCoz Рокитнівська ЦСПШБ © 2019 ¦ Розробка та дизайн: Іван Соколов