Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Подія дня [669]
Висвітлюються цікаві новини
Книжкова новинка [923]
Новинки літератури та періодики, що надходить до фондів бібліотеки
Наші інтерв’ю [22]
Інтерв’ю з користувачами бібліотеки, колегами, відомими людьми Рокитнівщини
Колонка оголошень [138]
Оголошення про заходи бібліотеки, району
Book-симпатія [88]
Читацькі вподобання наших користувачів
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Наше опитування
Оцініть наш блог
Всього відповідей: 1110
Друзі сайту




    






Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


П`ятниця, 29.03.2024, 14:57ГоловнаРеєстраціяВхід
БІБЛІОNEWS
блог Рокитнівської центральної районної бібліотеки
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна » Подія дня
« 1 2 ... 21 22 23 24 25 ... 66 67 »

     «День чаю» відзначається щорічно 15 грудня. Метою створення цього цікавого свята стало залучення уваги урядів і громадян до проблем поширення чаю, зміцнення взаємозв’язків між виробниками і споживачами чайної продукції, а так само обговорення проблем дрібних виробників і працівників чайних виробництв. 15 грудня була прийнята «Світова Декларація Прав працівників чайної індустрії», що безпосередньо вказує на те, що чайна галузь змушена боротися з безліччю проблем, які потребують вирішення.

    Ідея відзначати «День чаю» практично витала в повітрі вже багато років. І після обговорення на всесвітніх громадських форумах в індійському Мумбаї в 2004 році і бразильському Порту-Алегрі, в особі Центру з освіти і Спілкування в 2005 році, дата 15 грудня стала носити назву «Міжнародний день чаю».

     Найгучніше святкування «Міжнародного дня чаю» відповідно проходить в Індії і Шрі-Ланці, але такі країни, як Непал, Індонезія, Бангладеш, В’єтнам, Кенія, Уганда, Малайзія і Танзанія, будучи також у ряді провідних світових сільгоспвиробників чаю, не залишаються байдужими до цього свята.

     Про користь вживання різноманітних сортів чаю написано не мало наукових праць. У багатьох країнах по всьому світу існують унікальні багатовікові чайні традиції. І «День чаю» є чудова можливість згадати про них і приєднатися до численних привітань на адресу всіх тих людей, хто весь цей час працює над тим, щоб у нас на столі був цей чудовий напій. З Днем чаю!

Джерела:

http://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=454

http://inmoment.com.ua/holidays/international-tea-day.html

Категорія: Подія дня | Переглядів: 789 | Додав: Ксюша | Дата: 15.12.2015 | Коментарі (0)

     Михайло Старицький увійшов в українську літературу як поет, прозаїк, драматург, перекладач, актор, режисер і організатор реалістичного професіонального театру.

     Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840р. у с. Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер — Черкаська область) в родині дрібного поміщика. Дитинство серед мальовничої природи, вплив діда — 3. О. Лисенка, колишнього полковника, який брав участь у Вітчизняній війні 1812р. і був для свого часу людиною дуже освіченою, “знав добре французьку мову, зачитувався Вольтером та й у душі був вольтеріанцем”, — дали перші імпульси до формування його світогляду.

     У роки навчання у Полтавській гімназії Старицький залишився круглим сиротою (1852) і відтоді турботи про його виховання взяв на себе двоюрідний брат його матері — В. Р. Лисенко, батько М. В. Лисенка. Разом з М. Лисенком — майбутнім видатним композитором — Старицький часто гостював у родичів, де співали російські та українські народні пісні, думи, читали заборонені вірші Т. Шевченка. Старицький не тільки прилучився до музичної культури, а й мав змогу ознайомитися з вітчизняною і зарубіжною літературою. На цей же час припадає і захоплення Старицького театром; “Наталку Полтавку”, “Москаля-чарівника”, “Сватання на Гончарівці”, що ставилися аматорським гуртком, він і під кінець життя згадував як найкраще з усього ним баченого.

     На час навчання в Харківському (1858 — 1859) і Київському (з 1860) університетах М. Старицький і М. Лисенко були вже добре обізнані з сучасною російською та українською літературою. До цього періоду належать перші оригінальні вірші та переклади Старицького українською мовою творів Крилова, Пушкіна, Лєрмонтова, Огарьова, Міцкевича, Байрона, Гейне, а також перші спроби драматургічної творчості: лібретто опери “Гаркуша” за п’єсою О. Стороженка і сатиричної оперети “Андріяшіада”. Разом з Лисенком він створює у Києві аматорський гурток, силами якого на вечорі пам’яті Шевченка в лютому 1864р. було показано “Наталку Полтавку”.

     З 1871р. Старицький веде велику громадсько-культурну роботу, організовує разом з Лисенком Товариство українських сценічних акторів, яке давало спектаклі за їх творами (особливим успіхом користувалася музична комедія “Різдвяна ніч” — лібретто Старицького за Гоголем, музика М. Лисенка).

     Після повернення у 1881р. з-за кордону він видає перші свої поетичні збірки (“З давнього зшитку. Пісні та думи”), п’єси “Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка”, “Не судилось”, переклад трагедії Шекспіра “Гамлет, принц Данський”.

   Значну частину літературної спадщини Старицького складають переробки, які формально цензурній забороні не підлягали. Малосценічні твори Я. Кухаренка “Чорноморський побит на Кубані” та І. Нечуя-Левицького “На Кожум’яках” він перетворив на динамічні комедії “Чорноморці” (1872) і “За двома зайцями” (1883) (до останньої тематично близький оригінальний водевіль Старицького “По-модньому”, 1887).

    Інсценізація творів М. Гоголя (“Тарас Бульба”, 1880; “Сорочинський ярмарок”, 1883), О. Шабельської (“Ніч під Івана Купала”, 1887), І. Крашевського (“Циганка Аза”, 1888), Е. Ожешко (“Зимовий вечір”, 1888), обробка п’єси Панаса Мирного “Перемудрив” (комедія “Крути, та не перекручуй”, 1886), були не механічним пристосуванням їх до сценічних вимог, а творчим переосмисленням. Інколи із запозиченого сюжету виростає цілком оригінальний твір, як, наприклад, драма “Юрко Довбиш”  (1888), створена за романом К. Е. Францоза “Боротьба за право”. Питання про межі втручання у першоджерело та про авторське право драматурга поставало перед Старицьким і тоді, коли він на основі народних легенд про Марусю Чурай і дум ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 600 | Додав: Ксюша | Дата: 14.12.2015 | Коментарі (0)

     Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна (6 грудня 1940 — 31 липня 2012). Поетеса, активістка українського національного і правозахисного руху, художниця, філолог.

    Народилася в родині вірних Української греко-католицької церкви, гнаної в СРСР. Батько — робітник, мати — з селянської сім'ї. Серед родичів Ірини Онуфріївни були люди, зв'язані з ОУН. У повоєнні роки була свідком масового вислання українців до Сибіру. З дитинства палко мріяла про незалежність України. «У школі обпльовувалося найсвятіше, а вдома все це пошепки пояснювалося», — згадувала Стасів-Калинець згодом.

     Після закінчення середньої школи два роки працювала на виробництві. Час навчання на слов'янському відділі філологічного факультету Львівського університету припав на хрущовську «відлигу». Тодішні суспільні процеси в Угорщині й Чехословаччині збуджували думку західноукраїнського студентства.

     Після закінчення Львівського Університету викладала українську мову і літературу на підготовчому курсі Львівського Політехнічного Інституту. Публікувала вірші для дітей у періодичних виданнях.

   Ірина Стасів та її чоловік Ігор Калинець були близькими друзями таких відомих дисидентів, як Валентин Мороз і В'ячеслав Чорновіл.

    Під час другої хвилі брежнєвських репресій за виступи на оборону переслідуваних діячів культури 1970 звільнена з роботи. Згодом улаштувалася ткалею. Викладала мову та літературу в школі — на замінах.

    У липні 1970 підписала протест 9 громадян Львова проти арешту Валентина Мороза. Восени того ж року разом з чоловіком надіслала петицію до прокуратури УРСР з проханням дозволити бути присутніми на судовому розгляді справи В. Мороза. Написала листа Голові Ради міністрів СРСР О.Косигіну від імені родичів і друзів В. Мороза, листа до Верховної Ради УРСР з протестом проти порушень у ході судового розгляду. У грудні 1971 підписала декларацію про створення Громадського комітету захисту Ніни Строкатої. 

    12 січня 1972 заарештована у Львові. Під час слідства викликали на допити учнів. Зі ста школярів, які пройшли свідками у її справі, лише двоє чи троє дали покази проти неї: читала вірші, присвячені В'ячеславу Чорноволу, давала читати твори Валентина Мороза, говорила про незалежну Україну. Слідчі на змогли довести причетність Стасів-Калинець до групи В. Чорновола і участь у виданні нелегального журналу «Український вісник». У липні 1972 суд розглянув справу про звинувачення Ірини Стасів-Калинець та Стефанії Шабатури за ст. 62 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда») і засудив Калинець до 6 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 3 р. заслання. Через півроку такий же вирок дістав її чоловік. Їхня маленька донька була розлучена з батьками на 9 років.

   Ув'язнення Ірина Онуфріївна відбувала у таборі ЖХ-385/3 (сел. Барашево, Мордовія) разом з Стефанією Шабатурою, Надією Світличною та іншими. Брала участь у всіх акціях жіночої політзони: підписала листа в прокуратуру, де табірне начальство звинувачене в тому, що перешкоджало святкуванню Великодня; листа Генеральному секретареві ООН з проханням сприяти проведенню справедливого судового розгляду в присутності представників ООН; колективного листа на підтримку Андрія Сахарова; звернення до табірної адміністрації про дозвіл внести гроші до Фонду допомоги жертвам чилійської хунти і послати делегаток на з'їзд Міжнародної Демократичної Асоціації Жінок; голодування з вимогою статусу політв'язня; відмова від тяжкої фізичної праці у зв'язку з Міжнародним роком жінок; лист до Комітету прав людини ООН зі скаргою на табірні умови і проханням надіслати представника; голодування протесту проти відмови надати побачення з ріднею та багато інших. Багато разів довелося зазнати жорстоких репресій з боку табірних властей.

     Заслання відбувала разом з чоловіком у Читинській області. Звільнили її 1981 року. 

     З поверненням 1981 до Львова — виснажлива боротьба за прописку. Улашту ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 563 | Додав: Ксюша | Дата: 04.12.2015 | Коментарі (0)

     Григорій Кирилович Саченко   — український поет і літературознавець.

  Народився 6 грудня  1905 р., с. Хаєнки, нині Ічнянського району Чернігівської області в сім'ї робітника вагоноремонтної майстерні. Після закінчення педагогічного технікуму вчителював. Був консультантом із художньої літератури бібліотеки Академії наук УРСР, деканом поетичних курсів.

     Закінчив Київський університет та аспірантуру при Інституті літератури імені Тараса Шевченка. Вів наукову роботу.

     1932 року став членом ВКП(б). Був на комсомольській і партійній роботі.

   Саченка заарештували 3 листопада 1936 року в Києві. В обвинувальному висновку, підготовленому оперуповноваженим НКВС УРСР Олександровим і затвердженому начальником відділу УДБ Рахлісом, зазначено, що Саченко «був учасником української контрреволюційної організації і входив до однієї із її бойових груп, керованої Чумаком М. Г.». Із матеріалів слідства видно, що Саченко продав свого часу свій наган Миколі Чумаку (братові відомого поета, розстріляного денікінцями, Василя Чумака), який не мав офіційного дозволу носити зброю. Це було витлумачено як «зв'язок із терористом Чумаком і оснащення його бойовою зброєю». Під час допитів факт продажу нагана визнав, але свою приналежність до якоїсь із бойових терористичних груп категорично відкинув. «Я ні до якої контрреволюційної організації не входив і про існування такої не знав», — на кожному допиті стверджував він. Але не заперечував, що з Миколою Чумаком товаришував ще з студентських літ.

    Військовим трибуналом КВО 9 червня 1937 року Саченко засуджений на 8 років тюремного ув'язнення з поразкою в політичних правах упродовж 5 років і з конфіскацією особисто належного майна. Для відбування строку покарання етапований на Далекий Схід. Подальша його доля досі лишається невідомою.

   21 жовтня 1958 року Військова колегія Верховного Суду СРСР вирок стосовно Саченка скасувала, а справу про нього за відсутністю складу злочину припинила. В процесі реабілітації Саченка благородну роль відіграло Правління Спілки письменників України і, зокрема, Євген Шабліовський і Степан Крижанівський.

Творчість

Перші вірші надрукував 1926 року. Належав до літературної організації «Плуг». Був членом Спілки письменників України.

Видав збірки поезій:

«Зустрічний ентузіазм» (1931),

«Зеніт» (1936).

Автор низки літературознавчих розвідок.

1964 року побачила світ збірка вибраних поезій Саченка «На чатах».

Джерела:

http:/ ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 524 | Додав: Ксюша | Дата: 04.12.2015 | Коментарі (0)

9 листопада (понеділок)

Закінчується термін подання:

звіту про суми податкових пільг за три квартали 2015 року;

податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2015 року платниками, у яких податковий - період дорівнює календарному кварталу (разом з відповідною податковою декларацією квартальна фінансова звітність (крім малих підприємств));

 - податкової декларації з податку на додану вартість за ІIІ квартал 2015 року платниками, у яких податковий період дорівнює календарному кварталу;

- податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за три квартали 2015 року платниками, віднесеними до 3 групи;

- податкової декларації платника єдиного податку – юридичної особи за три квартали 2015 року платниками, віднесеними до 3 групи;

- податкової декларації збору за спеціальне використання води за три квартали 2015 року;

податкового розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів за три квартали 2015 року;

- податкової декларації збору за місця для паркування транспортних засобів за три квартали 2015 року;

- податкової декларації з екологічного податку за ІІІ квартал 2015 року;

- податкової декларації зі збору за користування радіочастотним ресурсом України за ІII квартал 2015 року;

- податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІІІ квартал 2015 року;

- податкового розрахунку з плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, за ІIІ квартал 2015 року;

- податкової декларації туристичного збору за три квартали 2015 року;

- податкової декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за ІІІ квартал 2015 року;

 -податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників - податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) за ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 485 | Додав: WWWWW_W | Дата: 05.11.2015 | Коментарі (0)

   Йогансен Майк (Михайло) Гервасійович народився 28 жовтня 1895 року в м. Харкові в сім'ї вчителя німецької мови, вихідця з Латвії (в окремих матеріалах є вказівка на його шведське чи норвезьке походження). 

   Навчався Майк у класичній російській гімназії. На час закінчення Харківського університету (1917) він знав старогрецьку й латину, вільно володів англійською, німецькою, італійською, іспанською та французькою, знав скандинавські та слов'янські мови. Як казали сучасники, "з Майка був чортівськи здібний лінгвіст", але так само легко сприймав технічні знання. Майк Йогансен мав енциклопедичну освіту, захоплювався різними видами спорту. 

   Під враженням від трагічних катаклізмів громадянської війни, передусім кривавих розправ Муравйова та денікінців у Києві, Йогансен "поклав різку лінію у світогляді і пристав до марксівського. Тоді ж почав писати вірші українською мовою - раніше писав руською". 

   Про себе, як українського поета, М. Йогансен заявив 1921 року публікаціями в журналі "Шляхи мистецтва", збірнику "Жовтень". Того ж року вийшла і його перша поетична книга - "Д'горі". Він зближується з В. Елланом, М. Хвильовим, П. Тичиною, В. Сосюрою та іншими харківськими письменниками. Разом з ними пише перші Маніфести "української пролетарської літератури", видає альманахи, засновує першу організацію українських пролетарських письменників "Гарт" (1922). 

   У 1925 р. Йогансен стає одним із засновників ВАПЛІТЕ, згодом - очолює так звану "Групу А", що склалася з літераторів, які відійшли від ВАПЛІТЕ. З його ініціативи з'явився журнал-альманах "Літературний ярмарок", а дещо пізніше - "Універсальний журнал", про який М. Хвильовий з властивим йому сарказмом відгукувався: "Рожденный ползать летать не может". Пізніше Йогансен став членом Спілки радянських письменників України. 

   За сімнадцять років творчої діяльності видав вісім книг віршів, десять книг прози (з них п'ять - книги нарисів), чотири дитячі та дві - літературознавчі. Проте зі всього створеного головним вважав поетичний доробок. На п'ятнадцятому році творчої діяльності видав підсумкову книжку віршів, хоча свою поетичну програму не вважав вичерпаною. 

   На початку творчого шляху молодому поету був властивий мотив мрійних "островів хмар", який О. Білецький називає "запізнілим романтизмом". Проте бурхлива доба швидко "перемагнітила" М. Йогансена. Сповнений сподівань на національне оновлення поет видає збірку "Д'горі" (1921), в одному з розділів якої - "Скоро forte" поетичними засобами відтворив епоху революції та громадянської війни, яку бачив у високих героїчних тонах. 

   Звертаючись до фольклорних джерел, М. Йогансен переосмислює їх у світлі ренесансних ідей. (зб. "Кроковеє коло", 1923). Поетична збірка "Ясен" (1929), що з'явилася після книжок "Революція" (1923) та "Доробок" (1924), виявила нову якість творчих пошуків М. Йогансена: від стихійної революційності молодого українського інтелігента раннього періоду творчості письменник еволюціонує в напрямку "романтика чистого слова". Еволюція поета та його ліричного героя йшла лінією романтизації щоденної, живої, суперечливої дійсності, що по-своєму утверджувала "романтику буднів".

   Будучи одним із адептів створеної спільно з О. Слісаренком та Ю. Смоличем "Техно-мистецької групи "А", Майк Йогансен, проте, і в поезії, і в прозі зберігав творчу індивідуальність. Часто вдавався до експериментів: поєднував прозу й поезію в одному творі. Полюбляв містифікацію. 

   У післямові до "Подорожі ученого доктора Леонардо" він, перепросивши читачів, пояснює навіщо написано твір: "Ніде не написано, що автор у літературному творі зобов'язався водити живих людей по декоративних пейзажах. Він може спробувати навпаки водити декоративних людей по живих і соковитих краєвидах". 

... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 558 | Додав: Ксюша | Дата: 27.10.2015 | Коментарі (0)


 Тамара Михайлівна Мороз-Стрілець (*27 жовтня 1905 року, Полтава — †1994 року, Київ) — українська письменниця, літературознавець, дружина класика вітчизняної літератури Григорія Косинки. Член Національної спілки письменників України (1991).

   Життєпис.

   Народилася Тамара Мороз 27 жовтня 1905 року у м. Полтаві. Батько Тамари — Михайло Мороз — писар-самоук, брав участь у революційних подіях 1905-го року на Чернігівщині, за що був висланий за межі губернії. З Полтави родина переїхала до Києва, а з 1927 р. мешкала у столичному Харкові. Батьки ростили трьох дітей. Старший брат Тамари — ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 658 | Додав: Ксюша | Дата: 26.10.2015 | Коментарі (0)

     Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 14.09.2015 № 923 «Деякі питання проведення в 2016 році зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти» (із змінами) зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти (ЗНО), в 2016 році проводитиметься з 5 травня до 10 липня.

     Особи, які зареєструються для проходження ЗНО, матимуть можливість скласти тести з ЗНО таких предметів: української мови і літератури, історії України, математики, біології, географії, фізики, хімії, англійської мови, іспанської мови, німецької мови, російської мови, французької мови. Кожен учасник ЗНО матиме право скласти тести не більш як із чотирьох навчальних предметів.

     Для всіх випускників загальноосвітніх навчальних закладів 2016 року результати ЗНО з української мови і літератури зараховуватимуться як оцінки за підсумками державної підсумкової атестації, що визначатимуться на основі кількості балів, набраних за виконання завдань лише з української мови. Також як результати ДПА зараховуватимуться результати складання тестів із математики або історії України (період ХХ – початок ХХІ століття).

     Наказ Міністерства освіти і науки України від 14.09.2015 № 923 (із змінами), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 вересня 2015 року за № 1152/27597, буде опубліковано 30 жовтня 2015 року в офіційному виданні «Офіційний вісник України», № 84. Наказ набирає чинності в день його опублікування. 

7 нововведень у вступній кампанії 2016 року.

     1. Набір на освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти молодого спеціаліста та спеціаліста в 2016 році відбуватиметься востаннє. Також вперше умови прийому до Вищих навчальних закладів України охоплюють ступені молодшого бакалавра та доктора філософії.

     2. Набір студентів до ВНЗ на всі ступені та освітньо-кваліфікаційні рівні у 2016 році буде здійснюватись за новим єдиним Переліком галузей та спеціальностей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266.

     3.Також закон «Про Вищу освіту» передбачає деякі зміни моделі держзамовлення, згідно з якими Міністерство освіти і науки визначатиме загальну кількість бюджетних місць за спеціальностями та спеціалізаціями окремих спеціальностей. У свою чергу, вищі навчальні заклади встановлюватимуть мінімальні та максимальні обсяги вступників, які вони можуть і готові прийняти. Розподіл вступників по ВНЗ, з урахуванням їх пріоритетів, здійснюватиме Єдина державна електронна база з питань освіти.

     4. Вступники на молодшого бакалавра, бакалавра, магістра і спеціаліста медичного, ветеринарного та фармацевтичного спрямування на основі повної загальної середньої освіти, (крім осіб, які мають право на участь у конкурсі за результатами вступних ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 580 | Додав: WWWWW_W | Дата: 23.10.2015 | Коментарі (0)

    Клоччі (Клоччя) Андрій Васильович (справжнє прізвище  Левицький) 23 жовтня 1905, м. Сураж, тепер Брянської області — 8 грудня 1972, Донецьк) — український радянський письменник, літературний критик, член Національної спілки письменників України.

     Перші оповідання про життя робітників надрукував 1925. Був членом літературної організації «Молодняк». З 1931 виступав як літературний критик. Автор статей і книг про донецьких письменників.

     Клоччі Андрій Васильович — автор критико-біографічних нарисів «Павло Безпощадний», «Ілля Гонімов», збірника статей «Навколо свої люди», збірок оповідань «Шахтарське», «На 117-му сажні», «Героїка», Повість "Історія Горлівського шахтного району. Генеральна репетиція (1905-1907)" (1934-1939); розповіді "Герой", "На перехресті". Критико-біографічні нариси, статті, замітки про творчість М.Г.Чернишевського (1939), В.В.Маяковського (1940), М.Горького (1948-1968), Анри Барбюса (1948), О.С.Пушкіна (1949), М.В.Гоголя (1952), П.Г. Беспощадного (1955, 1970), І.Я.Франко (1956), А.Т.Твардовского (1960), Т.Г.Шевченко (1961)..

     Як літературний і театральний критик друкувався в газетах «Радянська Донеччина», «Літературна Україна», журналах «Дніпро», «Донбас» та ін.

ДЖЕРЕЛА:

http://donoda.gov.ua/?lang=ua&sec=01.17&iface=Public&cmd=show&args=id:37

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=8590

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D0%BE%

D1%87%D1%87%D1%96_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1

%96%D0%B9_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C

%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Категорія: Подія дня | Переглядів: 585 | Додав: WWWWW_W | Дата: 22.10.2015 | Коментарі (0)

    Поет, журналіст, народився в с. Голубичі Ріпкинського р-ну 23 жовтня 1935 року.

    У 1943 р. коли село звільнили від гітлерівської окупації, пішов у Голубицьку початкову школу. З п'ятого класу продовжував навчання у Церковищанській середній школі (нині Новоукраїнська) за кілька кілометрів від свого села, які доводилось щодень долати в будь-яку погоду. 1954-1957 рр. - служив в армії, спершу у Литві, а потім у Салянській напівпустелі в Азербайджані. Демобілізувавшись, кілька місяців працював учителем у Маслаківській початковій школі Ріпкінського р-у. 1958-1963 рр. - навчався на історико-філософ. ф-ту КДУ ім.Т.Шевченка. По закінченні працював у Центральному державному історичному архіві Львова. З 1967 р.- в Чернігові. Понад 30 років працював у облдержтелерадіомовній компанії на різних посадах - від кореспондента до генерального директора. У 2001 р. вийшов на пенсію. Перше оповідання було надруковано у 1965 р. Автор збірок оповідань.

     Член На­ціональної спілки письменників України. Голова Чернігівського об­ласного телерадіокомітету. Лауреат премії Михайла Коцюбинського за 2003 рік у номінації "Проза" за повість "Буття зелене".

     Помер 26 вересня 2010 року.

ДЖЕРЕЛА:

http://libkor.com.ua/index.php?id=3&sid=15&sel_tab=biography&tab=1&rec_on_page

=20&back=&k_person=_m0l10_uon72_n0l10_uon73

http://www.ripky.name/index.php/rajon/

vidatni-zemlyaki-ripkinshchini.html

http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=77628&cat_id=73033

Категорія: Подія дня | Переглядів: 539 | Додав: WWWWW_W | Дата: 22.10.2015 | Коментарі (0)


Хостинг від uCoz Рокитнівська ЦСПШБ © 2024 ¦ Розробка та дизайн: Іван Соколов