Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Подія дня [669]
Висвітлюються цікаві новини
Книжкова новинка [923]
Новинки літератури та періодики, що надходить до фондів бібліотеки
Наші інтерв’ю [22]
Інтерв’ю з користувачами бібліотеки, колегами, відомими людьми Рокитнівщини
Колонка оголошень [138]
Оголошення про заходи бібліотеки, району
Book-симпатія [88]
Читацькі вподобання наших користувачів
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Наше опитування
Оцініть наш блог
Всього відповідей: 1110
Друзі сайту




    






Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


П`ятниця, 29.03.2024, 12:57ГоловнаРеєстраціяВхід
БІБЛІОNEWS
блог Рокитнівської центральної районної бібліотеки
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна » Архів матеріалів
« 1 2 ... 141 142 143 144 145 ... 184 185 »

Осип Лещук (* 18 січня 1894, с. Стаї, нині Сокальський район, Львівська область — † 28 серпня 1949, в'язниця поблизу м. Полтава) — український письменник, теолог, педагог. Його ім'я носить школа в рідному селі Стаївка.

           
Біографія.

Навчався у Белзі, закінчив українську Перемишльську гімназію. По тому — у Віденському, а після Першої світової війни у Львівському університеті, у Кромерижі; закінчив Перемишльську духовну семінарію.

До цього був старшиною Української Галицької Армії, членом українського правління в Угнові.

Був також катихетом і професором Державної гімназії в Раві-Руській, парохом у селах Річки та Стаї, головою філії «Просвіти» в Раві-Руській, офіційним опікуном знедолених, головою Марійської дружини молоді та жіноцтва.

Залишив низку художніх творів, повістей і оповідань, та релігійних праць, деякі з яких уперше українською мовою («Етика», «Апольогетика», «Догматика»).

У релігійних працях висвітлював питан ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 760 | Додав: WWWWW_W | Дата: 17.01.2014 | Коментарі (0)

Друзі, запрошуємо Вас на перегляд постійно діючої книжково-ілюстративної виставки «Шевченко понад часом».

Виставку можна переглянути в читальному залі нашої бібліотеки.

ЧЕКАЄМО НА ВАС!
Категорія: Подія дня | Переглядів: 766 | Додав: WWWWW_W | Дата: 15.01.2014 | Коментарі (0)

М'ясткі́вський Андрі́й Пили́пович (14 січня 1924, Соколівка Крижопільського району Вінницької області)— поет, прозаїк. Писав для дітей і дорослих. Лауреат премії імені Володимира Сосюри.

            
Біографія.

Народився Андрій М'ястківський у селі Соколівка Крижопільського району Вінницької області. В усіх документах датою його народження позначено 14 січня 1924 року, за іншими даними 13 грудня 1923 року. У селі Соколівка пройшло його дитинство, де він закінчив школу. Рано відчув потяг до слова.

Брав участь у Другій світовій війні. Закінчив Тульчинську фельдшерську школу, працював сільським фельдшером. Вищу освіту здобув заочно у Вінницькому Національному педагогічному університеті. Вчителював, потім перейшов на редакційно-видавничу роботу. Друкувати вірші почав 1938 року. Писав і для дорослих, і для дітей; перекладав з молдавської та румунської мов. В останні роки життя Андрій Пилипович став інвалідом І групи, був прикутий до ліжка, але літературної творчості не полишав. По собі залишив величезний рукописний спадок у товстих зошитах, який ще потрібно належним чином систематизувати, вивчити й опублікувати.

... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 2099 | Додав: WWWWW_W | Дата: 12.01.2014 | Коментарі (0)

Леонід Пилипович Куліш народився 14 січня 1924 р. в с Пустоварівці на Київщині.

Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив Херсонський педінститут. Працював у пресі, був редактором Херсонської студії телебачення, завлітом музично-драматичного театру, викладав у педінституті. Друкується з 1945 р. Поет, прозаїк; займається також критикою, художніми перекладами. Перша книжка віршів «Степові малюнки» вийшла 1956 р. В поезії Л. Куліша переважає настроєва лірика, хоч пробивається в ній і ораторський пафос, і роздум. Ліро-епічні форми поет використовує для героїчних сюжетів (поема «Палажка»  — подвиг під час війни, бувальщини «Посол від Правди», «Коста в Очакові»  — революційне минуле).

Куліш Л.П. - автор багатьох публіцистичних, літературознавчих та літературно-критичних публікацій, перекладач з російської, білоруської, грузинської, болгарської, української та інших мов. На слова його віршів складено пісні, в т.ч. про м. Херсон.

 Митець - делегат V-IХ з'їздів письменників України, протягом багатьох років очолював обласне літоб'єднання, громадську раду обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара.

 Куліш Леонід Пилипович - член Спілки письменників України з 1958 року.

... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 787 | Додав: WWWWW_W | Дата: 12.01.2014 | Коментарі (0)

Кожна історична епоха висуває людей, у чиїх біографіях вона відсвічує, ніби в ясному кристалі. Такою була й біографія В.М.Елланського (літературні псевдоніми — Василь Еллан, В.Блакитний, Валер Проноза, А.Орталь та ін.).

  Василь Михайлович Елланський (таке справжнє ім'я письменника) народився 12 січня 1894 року в родині священика в селі Козлі (тепер — Михайло-Коцюбинське) на Чернігівщині. Михайло Елланський — батько письменника — рано помер і залишив трьох синів і дочку на утриманні матері. Відтоді єдиним джерелом існування сім'ї була материна пенсія. В 1903 році сім'я Елланських переїхала до Чернігова, де спершу жили в дешевій найманій квартирі в Холоднім Яру, на околиці міста.

1906 року з допомогою родичів матері купили невеличкий будинок, що містився в глухому завулкові на вулиці Селюка, № 24-а. Тут і прожив Василь до осені 1914 року, коли виїхав у Київ. Але й після того часто навідувався він сюди, а 1917 року майже цілий рік разом з родиною мешкав у Чернігові. Ще за життя, батько Василя категорично запевняв, що не пустить дітей попівською стежкою. Тієї ж думки була й мати, але матеріальні умови були такі злиденні, що вона мусила віддати дітей до духовної школи, де їм було гарантоване безкоштовне навчання. Старший брат Василя, що жив у Чернігові при бурсі, захворів і помер. Тому, оселившись у Чернігові, мати тримала Василя при собі. Вчитись Василь почав рано, але до духовної семінарії вступив лише в десять років, бо мати, пригнічена смертю старшого сина, тремтіла над слабим на здоров'я Василем. У школі він вчився погано і двічі залишався в одному класі. Перешкоджало навчанню погане здоров'я, а ще більше — читання книжок. Навіть обідаючи, він мав коло себе книжку.

З 1910 року письменник навчався у Чернігівській духовній семінарії, яку щиро не любив. Відвідував знамениті «суботи» у вітальні М. Коцюбинського, де його перші вірші (В. Еллан почав писати вірші з 1912 року) сприйняті з доброзичливою увагою майстра. По закінченні четвертого класу (1914) вступив на економічне відділення Київського коме ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 700 | Додав: WWWWW_W | Дата: 09.01.2014 | Коментарі (0)

     7 січня відзначають православне Різдво Христове — одне з найбільших свят церковного світу. Воно прославляє день, який ознаменувався небувалою подією для всіх - народженням Сина Божого у Богородиці Діви Марії. 
Дорогі друзі!
Щиро вітаємо  Вас з Різдвом Христовим!
Хай в році новім, при святому Різдві,
всі мрії сповняться - давні й нові.
Як тим Пастирям, хай вам ангел щоднини
приносить додому приємні новини!
Царі, що ітимуть Ісуса вітати,
хай вступлять з дарами й до вашої хати!
Категорія: Подія дня | Переглядів: 581 | Додав: WWWWW_W | Дата: 06.01.2014 | Коментарі (0)

Народився 7 січня 1889 р. у містечку Підгайці (нині . Бережанського району Тернопільської області) в родині нотаріуса.

У 1912 р. закінчив філософський факультет Львівського університету. У 1914 р. здобув докторський ступінь і певний час викладав історію філософії у Київському університеті. Згодом вивчав зарубіжні літератури у Лондоні, Парижі. У 1922—1925 рр. був професором Українського таємного університету у Львові. До 1939 р. активно працював у журналістиці і до останніх днів своїх був професором Львівського університету.

Повернувшись із Лондона, М. Рудницький подав до газети «Діло» цикл публікацій «Листи з Лондона» («Мітинг», «Трохи слави» та ін.).

Початок творчої біографії М. Рудницького пов’язаний з його першими виступами 1905 р. у чернівецькій газеті «Буковина», у журналі «Світ» (1906). Це були вірші, прозові етюди. До першої збірки «Очі та уста» увійшли новели-мініатюри: це і поезія в прозі, і документальне відтворення особистого переживання, і ліричні замальовки. У 1919 р. М. Рудницький видав брошуру «Багата література», в якій прагне з’ясувати залежність творчої індивідуальності від суспільства, а літератури загалом — від рівня духовного розвитку суспільства.

У 1936 р. побачила світ своєрідна антологія творчості українських письменників »Від Мирного до Хвильового». М. Рудницький упорядковував і готував до видання твори українських класиків, писав передмови та примітки до творів П. Карманського, Леся Мартовича, М. Яцківа та ін. Значний внесок у літературу зробив він як портретист, мемуарист («Нагоди й пригоди» (1929); «Письменники зблизька» (1958); «В наймах у Мельпомени» (1963); «Ненаписані новели» (1966); «Непередбачені зустрічі» (1969) та ін.).

... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 540 | Додав: WWWWW_W | Дата: 06.01.2014 | Коментарі (0)

Новорічні та різдвяні свята - це, мабуть, найчарівніший час в році, коли люди поринають в атмосферу дива і дарують собі та своїм близьким незабутню казку.

Тож, бажаємо Вам напередодні Святвечора та Різдва Христового Божого благословення, тепла у Ваших родинах, радості, здоров’я, благополуччя!.. 

Святи́й Ве́чір — Святве́чір — Багатий Вечір — Багата Кутя — Вілія — одне з найурочистіших християнських свят. Його відзначають напередодні Різдва, 6 січня (за григоріанським календарем святкується 24 грудня) та другий раз - 18 (5) січня перед святом Богоявлення.

Страви

Із Святвечором пов'язаний обряд приготування першої куті, її називали багатою, оскільки, крім неї готували одинадцять пісних страв, серед яких обов'язково мали бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею та капустою, картопля та узвар. Страви мають бути пісними, оскільки Святвечір припадає на останній день пилипівського посту.

Кутю традиційно готували з пшеничних або ячмінних зерен (на півдні України з рису). Перед тим їх вимочували у воді, товкли в ступі, сушили і знову товкли, щоб остаточно звільнити від луски.

Червоний кут (покуть), де тримають кубельце з кутею та узваром, в народі ще називають «яслами». Власне, кутя з узваром є своєрідним символом смерті Христа, тому при поминках обов'язково готують цю страву і її іще називають «четвертою страшною кутею».

Обряди, пов'язані із кутею.

Кутя вважалася основною обрядовою їжею, а тому з нею пов'язано чимало обрядо дій. Після її приготування, вийнявши горщик, дивилися: якщо зерна піднялися через вінчик — на добробут, а запали — на лихе передвістя. До звареного збіжжя додавали меду, але пам'ятали відоме прислів'я: «Не передай куті меду». В інших регіонах заправляли товченим маком, волоськими горіхами, родзинками та іншими приправами до смаку. Усе це розмішували узваром. На особливу увагу заслуговує обряд «Нести кутю на покуттю». Адже вона неодмінно має стояти в новому горщику протягом усіх свят. У одних районах це мав робити наймолодший хлопчик у родині. Напередодні батько виплітав йому нові вовняні рукавички; зодягши їх, підліток брав горщика і, несучи його, декламував: «Несу кутю на покуттю, на зелене сіно, щоб бджоли (або курчата) сіли».

На півдні України, як правило, кутю несла господиня, перед тим наказавши всім присутнім сісти і супроводжувати дію звуками квочки («кво-кво»); коли ж ставила узвар, то просила всіх устати й кудкудакати («кудкудах-кудкудах»). Це для того, щоб гарно неслися кури і виводили курчат. Деінде садовили на покуті дітей, і ті гуртом відтворювали пташині звуки. ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 2099 | Додав: Ксюша | Дата: 03.01.2014 | Коментарі (0)

Народився Степан Васильович Руданський в селі Хомутинцях Вінницького повіту на Поділлі 6 січня 1834 року у родині сільського священника. Після початкової науки в дяка майбутній поет вчився у Шаргородській бурсі (1842 — 1849) та Подільській духовній семінарії (1849 — 1855). Ще в роки навчання у семінарії почав назрівати конфлікт з батьком. Коли 1856 р. Руданський приїздить до Петербурга, то цілком самочинно, проти волі батька, вступає не до духовної академії, а до медико-хірургічної, відомої вже на той час як осередок передової науки і культури. Тут у 1850 - 1860-х роках працювали С. П. Боткін, І. М. Сєченов та інші молоді передові вчені. В медико-хірургічній академії підтримувався традиційний інтерес до літератури й мистецтва. Ще раніше професор хірургії академії Каменецький разом з Парпурою підготував перше видання «Енеїди» І. Котляревського. Аматорський гурток студентів цього навчального закладу вперше поставив драму Шевченка «Назар Стодоля» (1844). Тут здобували освіту колишні петрашевці, що, безперечно, активізувало громадянську настроєність студентів. За роки перебування в Петербурзі Руданський утвердився на демократичних світоглядних позиціях, остаточно сформувався як народний письменник.

Петербурзький період найбільш плідний у житті Руданського-поета. В цей час помітно загострюються громадянські мотиви його творчості («До дуба», «Гей, бики!»), визріває й кристалізується майстерність гумористичного й сатиричного вірша, наслідком чого було виникнення нового поетичного жанру в українській поезії — віршованої гуморески-співомовки, тематично різноманітної й стилістично своєрідної. Одночасно Руданський продовжував писати балади, ліричні вірші, віршовані казки й поеми, перекладав з російської та інших мов.

Після закінчення академії Руданський одержав звання повітового лікаря і дозвіл працювати в Криму, куди він переїхав 1861 р. і де сподівався поправити своє підточене здоров'я. З 1861 по 1873 р. Руданський працював міським лікарем у Ялті, а також лікарем у маєтках князя Воронцова. Він доклав багато зусиль для піднесення благоустрою міста, невтомно трудився як лікар і почесний мировий суддя Сімферопольсько-ялтинської мирової округи, водночас цікавився археологією, етнографією, відновив розпочаті ще на Поділлі фольклорні заняття, продовжував поетичну творчість, головним чином, у галузі перекладу.

Знайомство з поетом і композитором П. Ніщинським, художником І. Айвазовським, поетом та істориком М. Костомаровим, поетом А. Метлинським наклало відбиток на творчі заняття Руданського, підтримувало інтерес до живопису, старовини, народної творчості. Найбільше ж уваги в ялтинський період Руданський приділяв перекладам з античної та російської літератур (Гомер, Вергілій, Лєрмонтов).

Помер С. Руданський 3 травня 1873 р. і похований в Ялті на Массандрівському кладовищі.

С. Руданський, готуючи свої твори до видання, укладав їх у рукописні збірки. Важкі цензурні умови, а також урядові заборони утруднювали й гальмували їх друкування.

Основні автографи творів Руданського складають три томи, переписані й оформлені самим поетом. Перший, під назвою «Співомовки козака Вінка Руданського, книжка перша, з 1851 року до 1857» (Вінок — переклад імені поета з грецької: стефанос — вінок), вміщує пісні та балади в хронологічній послідовності їх написання. Другий — «Співомовки козака Вінка Руданського, книжка друга, 1857 — 1858 і 1859» — складається з 235 поезій, гуморесок, названих «приказками», й вірша «Студент». Третій — «Співомовки козака Вінка Руданського, 1859 — 1860» — це пісні, приказки, легенди, історичні поеми. Крім цієї першої авторської редакції творів Руданського, відомі автографи збірок, укладених за жанрово-тематичним принципом у різні часи й призначених до видання. До ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 1113 | Додав: Ксюша | Дата: 03.01.2014 | Коментарі (0)


Хостинг від uCoz Рокитнівська ЦСПШБ © 2024 ¦ Розробка та дизайн: Іван Соколов