25 березня об 11.00 годині в читальному залі нашої бібліотеки зібрались пошановувачі великого генія України Тараса Григоровича Шевченка для перегляду обласного інформаційного вебінару «Шевченко і Волинь».

      Вебінар «Шевченко і Волинь» відбувся за підтримки Рівненського обласного відділення УБА.

     В програмі вебінару прозвучали теми:

-  Шевченко на Дубенщині;

-  Перебування Т.Г. Шевченка на Здолбунівщині;

-  Шевченко і Кореччина;

-  Шевченко і Острожчина;

-  Тарасові шляхи у нашому краї;

-  Популяризація творчості Т.Г. Шевченка: сучасний аспект (досвід Рівненської ОУНБ).

      Також запрошуємо Вас ознайомитись з інформацією:

Електронна колекція "Т. Г. Шевченко" Національної бібліотеки України – за посиланням –

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_eash/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=NAV&P21DBN=EASH&S21FMT=&S21ALL=&Z21ID=

Шевченко і Рівненщина. Відео - http://libr.rv.ua/ua/news/1949/

Шевченко монументальний –  http://libr.rv.ua/ua/news/2058/

Факсимільні видання товариства “Просвіта” присвячені Т. Шевченку - http://libr.rv.ua/ua/news/1928/

Земля, яку сходив Тарас. Віртуальна виставка - http://libr.rv.ua/ua/virt/104/

Оксана Лісовець.

В історії української літератури та вітчизняної культури на схилі минулого та початку нашого століття увійшов поет і невтомний культурно-громадський діяч Павло Думка.

Павло Андрійович Думка народився 21 березня 1854 р. в с. Купчинцях на Тернопільщині в хліборобній селянській родині. Він був шостою і останньою дитиною в сім'ї. Його батьки скоро повмирали від важкої праці, і малий Павло залишився жити у свого старшого брата Михайла.

Здібний, допитливий хлопчина успішно закінчує початкову школу в Купчинцях, далі тягнеться до науки. Деякий час працює і навчається в купчинецького дяка. Самотужки оволодіває різьбою. Вчиться на майстра по дереву в Тернополі, згодом опановує столярство і різьбярство у двох приватних школах у Львові.

Зі Львова повертається знову додому, займається майстеркою у рідного брата Михайла і поповнює свої знання самоосвітою.

У 1876 р. наймається на роботу до відомого москвофільського письменника і громадського діяча Івана Наумовича у місті Скалаті. Робить вулики для пасіки, привчається практично до бджільництва, читає різноманітні літературні видання з багатої бібліотеки Наумовича.

Повернувшись додому, заробляє гроші із своєї майстерки, веде пасіку разом з братом Михайлом. А коли заробив трохи грошей, то вирішив купити хату, частину якої згодом віддає для читальні «Просвіти». З ініціативи П. Думки при купчинецькій читальні «Просвіти», що була заснована в 1895 році, були організовані невдовзі хоровий, драматичний І сільськогосподарський гуртки. Діяло тут активно і товариство твере­зості. Ще молодим та енергійним він прийме діяльну участь у славному хорі пароха Вітошинського (1838—1901) у сусідньому селі Денисові.

У 1890 р. П. Думка, С. Гарматій, М. Южин активно вливаються в українську радикальну партію, засновану у Львові І. Франком і М. Павликом. Стають її лідерами. До речі, П. Думка майже на всіх з'їздах української радикальної партії входив до її керівного органу як активний громадський діяч та оратор, захисник селянських низів, української культури та освіти.

За ініціативою П. Думки 28 червня 1892 р. у с.Купчинцях вперше було організоване товариство «Сокіл».

... Читати далі »

Тарас Григорович Шевченко — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч, фольклорист, етнограф.

Цікаві факти із життя Тараса Шевченка є і в біографії, а цікаві перекази очевидців про деякі випадки та ситуації в житті Шевченка також є пізнавальними, оскільки їх не зустрінеш в біографії, про них в школі не розповідають.

Дата народження — ^Ср 09 Березня 1814 р.
Знак зодіаку — РИБИ
Дата смерті — ^Нд 10 Березня 1861 р.
На момент смерті було — 47 р.

Тарас Шевченко народився в сім’ї кріпосного селянина 9 березня 1814 року (в сімї було 5 дітей). Дитинство Шевченка пройшло в його рідному селі Моринці Київської губернії. Тарас дуже рано осиротів і сповна відчув на собі всю гіркоту кріпосного життя.

Освіту Шевченко отримав у сільського дяка. У 1828 році він почав служити у поміщика Енгельгардта. В цей час юнак почав проявляти непогані здібності до малювання, тому пан зробив з нього свого особистого живописця і навіть відправив Тараса на навчання до художника В. Ширяєва.

У 1836 році відбулося знайомство Тараса Шевченка з такими видатними людьми того часу, як Брюллов, Григорович, Жуковський. Вони задалися метою звільнити юного художника від кріпацтва.

У 1838 році Брюллов написав портрет Жуковського і продав його за 2500 рублів. За ці гроші і був викуплений Шевченко. Здобувши свободу, Тарас Григорович вступив до Академії мистецтв.

... Читати далі »

Вороний Марко Миколайович (псевд. — Марко Антіох; 18.03.1904, м. Чернігів — 13.11.1937, урочище Сандормох поблизу м. Медвеж’єгорськ, Карелія, Росія) — поет. В’язень радянських таборів.

Народився в сім’ї поета М. К. Вороного. Навчався в Чернігівській гімназії, у Київському музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, пізніше — у Київському інституті народної освіти. Після закінчення навчання працював на Київській кінофабриці.

У 1933 р., рятуючись від репресій, виїхав до Москви, де майже рік працював у редакції журналу «Наши достижения». У 1935 р. був заарештований органами НКВС як член контрреволюційної націоналістичної групи і після примусового визнання себе «зрадником, ворогом народу» засуджений до 8 років концтаборів. Покарання відбував на Cоловках. Після повторного перегляду справи у 1937 р. розстріляний.

Перші поетичні твори опублікував у журналі «Літературно-науковий вісник» у середині 1920-х рр. Пізніше друкувався в журналах «Червоний шлях», «Життя й революція», «Глобус». Видав збірку поезій «Форвард» (1932), шість книжок дитячих віршів — «Червоні краватки», «Будівники», «Коники», «Носоріг», «Cтавок», «Трюки в кіні» (усі — 1930).

У віршах 1920-х рр. виявив себе як «культурний і цілком сформований поет з неоромантичними рисами» (Я. Cлавутич). Виступав переважно в жанрі філософської лірики, зокрема з міркуваннями над призначенням митця в суспільстві («Cлово»), над питанням віри і дійсності («Різдвяна елегія», «Великдень», «Церква», «Янголи»), одвічними людськими почуттями («Любов і страх»). В окремих творах наявна романтична, пафосна тональність («Земля» та ін.). У віршах 1930-хрр. відтворив трагедію українського народу, уярмленого голодом і репресіями («Отчизна», «Бондарівна»), відкрито засудив терористичну політику сталінізму («Її ім’я», «Пісні помсти», «Молитва»). Поезії М. Вороного притаманні різноманіття ритміки, вишукана символіка образів, яскрава публіцистичність.

Народився Юрій Дараган 16 березня 1894 року у Єлисаветграді на Херсонщині в родині інженера. Мати - грузинка. Батько - українець, помер за три місяці до народження сина, тому невдовзі після народження Юрія осиротіла сім'я переїздить у Грузію, до Тифліса, де малюка і хрестили.

Навчався Дараган у Тираспільській реальній школі, але закінчити її не довелося - хлопця забрали на першу світову війну. Там Юрій Дараган – підпоручник російської армії. Був поранений.

Після Лютневої революції 1917 року Дараган – у лавах військ УНР. Спочатку - як командир кулеметної сотні в Житомирській військовій школі, а потім - старшина Кам’янецької школи.

Після поразки у визвольних змаганнях Дараган разом із іншими вояками в 1920 році інтернований в таборах Польщі (Ланцут, Вадовиці, Каліш) для військовополонених. Тут і прийшла до нього непереборна жадоба творчості. Але голодне та холодне життя в таборах також спричинило важку хворобу.

Після переїзду до Чехословаччини, в Прагу, у 1923 році вступає до Українського вищого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова. Але йому не судилося його закінчити.

Через сухоти легень і горла (іншими словами - туберкульоз) Юрій Дараган помер 17 березня 1926 року у туберкульозному санаторії «На Плеше», у м.Плешове поблизу Праги. Похований на Ольшанському цвинтарі в Празі.

Писав Дараган переважно українською. Перший росій ... Читати далі »

Лідія Компанієць (1914-2003). Дитинство — золота пора. Коли Лідія Олександрівна згадує своє дитинство, то в уяві постає причепурена бабусина хата, у якій долівка встелена пахучою травою, а на покуті — Шевченків портрет у барвисто­му рушникові...

Народилася Лідія Компанієць у селі Новогригорівці Запорізької області. Її батьки працювали позмінно на залізниці, тому не могли при­діляти дітям належної уваги. Ліду та двох її братиків відвезли на вихо­вання до бабусі в село Астраханку на Мелітопольщині. Там дівчинка ро­сла, там і пішла в школу. У десять років пробувала складати вірші і записувала їх у потаємний зошит. А на канікули діти їздили до батьків. З ініціативи Ліди вони «видавали» журнал «Колючка», у якому поміщали різні жарти, дотепи, навіть «критикували» дорослих: брати — у прозовій формі, а Ліда —віршами.

Згодом сім'я переїжджає в Ленінградську область і Ліда навчається в Ленінградському технікумі культосвітньої роботи на бібліотечному відділі. Вона з головою поринає в неосяжний книжковий світ. Любов до книги, до слова так і залишилася в неї на все життя.

Лідія Олександрівна перебула страшні тридцять третій і тридцять  ... Читати далі »