|
Категорії розділу |
Подія дня
[669]
Висвітлюються цікаві новини
|
Книжкова новинка
[923]
Новинки літератури та періодики, що надходить до фондів бібліотеки
|
Наші інтерв’ю
[22]
Інтерв’ю з користувачами бібліотеки, колегами, відомими людьми Рокитнівщини
|
Колонка оголошень
[138]
Оголошення про заходи бібліотеки, району
|
Book-симпатія
[88]
Читацькі вподобання наших користувачів
|
|
Календар | « Березень 2024 » | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | | | | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |
|
Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
Головна » Архів матеріалів
Юрій Павлович Береза (* 22 травня 1955, село Городище Шепетівського району Хмельницької області) — український поет-сатирик, гуморист, журналіст. Брат письменника Миколи Берези.
Юрій Павлович Береза народився 22 травня 1955 р. в с. Городище Шепетівського району Хмельницької області. Закінчив філологічний факультет Рівненського педагогічного інституту. Займався у літстудії, якою керував М. Кузьменко. Працював вчителем, журналістом. Після закінчення школи працював у місцевому господарстві. Навчався на філологічному факультеті Рівненського педагогічного інституту. Працював учителем української мови і літератури на Рівненщині.
З 1982 року — на журналістській роботі. Був членом Рівненської обласної редколегії з випуску серії книг «Реабілітовані історією». Друкуватися розпочав зі шкільних років. Його вірші, гуморески, усмішки, повісті публікувалися в республіканських газетах, журналах, у колективних збірниках та альманахах. Автор збірок гумору і сатири «Щастить же людям», «Хронічне нещастя», «Дефіцитний фанат», «Оглядини з виграшем», «Не роззявляйте рота!», «Не вішай носа в шафу!», «Безпрограшна лотерея».
Лауреат Рівненської просвітянської премії імені Г. Чубая. Лауреат премій ім. Остапа Вишні, Григорія Чубая, обласної Нобельської премії. Член Національної спілки письменників України. Нагороджений Грамотою Міністерства освіти і науки України.
Джерела:
http://libr.rv.ua/ua/news/2229/
http://uk.wikipedia.org/wiki/Береза_Юрій_Павлович
http://karplibr.at.ua/index/jurij_bereza/0-60
|
Роздобудько І. В. Перейти темряву /І. В. Роздобудько; худож.-оформлювач О. М. Артеменко. — Харків: Фоліо, 2012. — 155 с. — (Графіті).
... Якщо метелику, що потрапив до сачка, по черзі відривати крильця та лапки, він буде дуже кумедно повзти та звиватися. Таких метеликів та мурашок у його сачку повно. З відірваними крильцями вони намагаються злетіти і не розуміють, чому це не виходить. Знову і знову вони повзуть, а він просто дивиться на них. Він не кат — він дослідник, і він дуже хоче знати, що вони відчувають, ці комахи. І впевнена дитяча рука знову тягнеться до сачка...
... Цікаво, а як там воно з людьми?..
Книгу в користування можна взяти у фонді абонементу.
ЦІКАВОГО ЧИТАННЯ!
|
Тодось Осьмачка (Осьмачка Теодосій Степанович) — видатний український письменник, поет, прозаїк, перекладач.
Ранні роки
Народився Тодось Осьмачка в селі Куцівка на Черкащині в родині сільського робітника Степана, який працював у маєтку поміщика Терещенка, а потім самотужки здобув фах і славу хорошого ветеринара. З великого гурту своїх дітей батько спромігся дати середню освіту лише найстаршому синові — Тодосю. Вищу Осьмачка здобував уже самотужки. Замолоду Осьмачка вчителював у народних школах. Під час світової війни за свою поему «Думи солдата» був відданий під військово-політичний суд. Але революція внесла свої корективи. З 1920 року він інструктор з підготовки робітників освіти в Кременчуку. Навчається в Київському Інституті народної освіти (так тоді звався університет). У студентські роки почалася його участь у літературному житті. Спершу він був членом Асоціації Письменників (АСПИС), яку очолював Микола Зеров, а потім «Ланки» (МАРС), до якої входили Г.Косинка (найближчий товариш Осьмачки), Б.Антоненко-Давидович, Є.Плужник, В.Підмогильний.
Перші літературні твори
Перша збірка поезій Т.Осьмачки «Круча» з’явилася друком 1922 року, засвідчивши «може, одну з найнадійніших сил», писав С.Єфремов у «Історії українського письменства». Її відзначала глибина образності, блискуча народна мова та епічний стиль дум. 1925 року виходить друга книжка поезій — «Скитські вогні», яку можна було б назвати гімном українському степові.
Творчість
Осьмачка Теодосій Степанович – автор збірок „Круча” (1922), „Скитські вогні” (1925), „Клекіт” (1929), „Сучасникам” (1943), поеми „Поет” (1947,1954), „Китиці часу” (1953), „Із-під світу” (1954), трьох повістей: „Старший боярин” (1946), „План до двору” (1951), „Ротонда душогубців” (1956).
Поет прагне образно простежити історичний шлях України — пройти «по шляху віків» і таким чином усвідомити, куди ж летить нове століття, і як буде стелитися доля українського народу. Поета огортають тривожні передчуття нових кривавих збурень, які зачаїлися в ідилічних пейзажах. Та він зберігає віру в можливість утримання рівноваги завдяки утвердженню сильного «Сьогодні». Однак те «сьогодні» накочується на нього страшними звістками із рідного села Куцівки від батька, який просить чим-небудь допомогти, бо в селі голод, а вози з мертвими риплять сільськими дорогами, як журавлі. Осьмачка-студент також голодний і обдертий, з мізерним заробітком за вчителювання в одній із київських шкіл, вимітає цвілі крихти хліба з шухляд, і прагне виповісти гірку пісню рідного села:
А ті ж крихти, в ногах живі,
З стола небес
Хай рідний вітер на папір
Мені зідме!
Разом із побратимами з «Ланки» Тодось Осьмачка поділяє біль і тривогу за долю українського села. Любить і поважає Павла Тичину, щоправда не раз дорікаючи йому за незрозумілі компроміси. Радить «взяти у торбину запасу та ходити по селах, а потім уже комінтерн воспівати. А то добре, сидівши в Києві, обклавшись книжками, бути революціонером». На останній закид Тичина образився. Можливо й через те, що Тодось Осьмачка дорікав йому за помітне «позичання» в нього образів. 1922 року Тичина записав: «Осьмачку не люблю. Хай собі він буде геній, а не я — не в тім річ».
Останньою книгою Осьмачки, яка була надрукована в підрадянській Україні, була збірка «Клекіт» (Київ, 1929). Вона побачила світ у розпал підготовки процесу над українською інтелігенцією — Спілкою Визволення України, коли ідеологічний прес затискав індивідуальну свободу творчості, до абсурду були розпалені літературні суперечки.
...
Читати далі »
Категорія: Подія дня |
Переглядів: 686 |
Додав: Ксюша |
Дата: 15.05.2015
|
|
ДРУЗІ, запрошуємо Вас, відвідати наш новий сайт «Рокитнівщина краєзнавча!».
«Рокитнівщина краєзнавча!», це платформа, де будуть збиратись краєзнавчі матеріали нашого району (тексти, світлини, відео…). Адреса сайту: http://rokitnekraj.at.ua.
Запрошуємо краєзнавців району до співпраці.
Ознайомтесь з чарівним куточком Рівненщини Рокитнівщиною.
Чекаємо на відвідини.
Оксана Лісовець.
|
8 травня 2015 року о 17 год. в читальному залі бібліотеки Рокитнівського медучилища пройшла година пам’яті з нагоди 70 - річчя Дня Перемоги у Другій Світовій війні «Пам'ять – загиблим, шана –живим!».
Мета години: поглиблення знань студентів з історії українського народу, виховання патріотів, повага до ветеранів та учасників війни.
Розпочала годину пам’яті бібліотекар медучилища Галина Артемівна Пахнюк, далі слово мали ведучі Тетяна Лобач та Антоніна Боровська.
В ході заходу згадали найтрагічніші сторінки Другої Світової війни, подвиг наших земляків. Пам'ять загиблих за нашу незалежність і мирне сьогодення вшанували хвилиною мовчання.
Година пам’яті пройшла у співпраці з бібліотекарем медучилища Галиною Артемівною Пахнюк та вихователем Галиною Федорівною Богдан.
Тетяна Лобач.
Оксана Лісовець.
Категорія: Подія дня |
Переглядів: 512 |
Додав: Ксюша |
Дата: 08.05.2015
|
|
Шановні земляки! Запрошуємо Вас, переглянути виставку – інсталяцію «Величний подвиг в ім’я людства – поза часом», яка демонструється в читальному залі Рокитнівської районної бібліотеки. Виставка розкриває тему Другої Світової війни та вклад наших земляків в її перемогу. Розділ «Війна в художній літературі» розкривається книгами українських авторів. Тут також представлені ордени, медалі та фронтові листи земляків.
Виставка-інсталяція діятиме протягом місяця. Запрошуємо на перегляд. Чекаємо на Вас.
Валентина Лінкевич.
Категорія: Подія дня |
Переглядів: 612 |
Додав: Ксюша |
Дата: 07.05.2015
|
|
Дудко Федір (7 травня 1885 - 1 березня 1962) український письменник, журналіст. Псевдоніми — Одуд, Карпенко, Ф. Дудко-Карпенко, Трифон, Чугайстер.
З біографії
Народ. 7 травня 1885 р. с. Шаболині (Шабалинів) Сосницького повіту на Чернігівщині. Закінчив гімназію в Новгороді-Сіверському, студіював журналістику в Москві (1904–1906). З 1907 р. працював у пресі (м. Київ), студіював архітектуру в Київському політехнічному інституті. У часи УНР працював у міністерстві земельних справ. Потім переїхав до Львова і працював у бібліотеці Наукового товариства ім. Шевченка. У 1940 р. перебував у Любліні, потім Кракові, працював у щоденнику «Краківські вісті». Редагував «Наше слово» (Берест), «Пінську правду» (Пінськ). У 1944 р. емігрував до Німеччини, співпрацював із журналами «Церква й життя», «Голос». Був ув'язнений гестапівцями і чудом урятований. У 1949 р. прибув до США і продовжив творчу діяльність. Редагував журнал «Самопоміч». Помер 1 березня 1962 р. у Нью-Йорку. Похований на цвинтарі св. Андрія в Савт Бавнд-Бруку.
Творчість
Автор романів «Прірва» (1928–1931), «Великий гетьман» (1936); збірок оповідань «Краса життя» (1922), «Глум» (1925, 1937), «Дівчата одчайдушних днів» (1937), «Війна» (1947), «Заметіль» (1948); спогадів «Моя молодість» (1965); повістей «В заграві», «Чорторий» (1946), «Квіти і кров», «На згарищах», «Стрибожа внука» (1948), драматичний твір «Гріх» та ін. творів.
Джерела:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Дудко_Федір
http://www.history.org.ua/?termin=Dudko_F
Категорія: Подія дня |
Переглядів: 729 |
Додав: Ксюша |
Дата: 06.05.2015
|
|
Хочу порекомендувати вам книгу Ніни Фіалко «Зламані жоржини». Ця книга про непросту долю жінки заробітчанки, яка потрапляє в заплутані життєві ситуації та поневіряння за кордоном. А, всі ці жертви заради сім’ї, дітей та чоловіка. Та, на жаль ці жертви не завжди цінуються.
Рекомендую до читання.
Тетяна Лобач.
|
|
| |