Друзі, до фонду бібліотеки надійшов одинадцятий номер щомісячного виробничо-практичного журналу «Дім. Сад. Город.» це найпопулярніше в Україні, справді народне видання для всіх, чиє життя і праця пов’язані із землею.

У номері: у рубриці «Щедра грядка»: «Сорти перцю, які порадували і здивували», «Скорцонера - чорна морква, зимова спаржа»; у рубриці «Ходімте в сад»: «Запорука високих урожаїв - знання біології рослин»; «Осінь - найкращий час для купівлі саджанців»; у рубриці «Виноградник»: «Зібрали врожай: як його зберегти?»; у рубриці «Дім і садиба»: «Консервуємо будівництво, або Роботи на будмайданчику, що “йде" під сніг» та інші цікаві теми.

Взяти в користування журнал можна в читальній залі нашої бібліотеки.

Корисного читання.

Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва Відзначається щорічно відповідно до Указу Президента України № 1209/2011 від 30.12.2011 р. (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 717/2013 від 30.12.2013 р.)

Відвідуючи бібліотеки, будинки культури, музеї, театри, кінотеатри та інші заклади культури, ти зустрічаєш привітних, усміхнених, доброзичливих людей, які вносять свій вклад у відродження української національної культури, розвиток народної творчості, ведуть активну культурно просвітницьку діяльність.

Культура робить людину особистістю; незримою силою вона формує національну спільність, робить нас неповторними, несхожими на інших. Дякуючи щоденній праці клубників, викладачів початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, бібліотекарів, фахівців музейної справи невтомно доглядаються джерела духовності, правди і краси. Дякуючи творчому неспокою та громадському подвижництву майстрів культури та мистецтв народна та професійна культура рясно вродила вагомими духовними здобутками. Тож ставлення до працівників культури – це індикатор суспільного благополуччя.

Нашій громаді потрібна сучасна конкурентноздатна культура, звернена до майбутнього, але укорінена в могутні традиції. Хай вона буде відкритою і доступною кожному. Віримо, що професіоналізм та душевність наших працівників будуть успішно на це працювати.

Сердечно вітаємо з Всеукраїнським днем працівників культури та аматорів народного мистецтва – всіх, хто присвятив себе благородній справі – зберігати, розвивати і відтворювати безцінні духовні скарби нашого народу.

Хай щастить Вам усім у творчості і особистому житті. Зі святом!

Ода культпрацівнику!

Працівники культури люди особливі,

Бо душі їхні ніжні і вразливі:

Бува сльозинка випадково блисне,

Бо хтось його задіне ненавмисне.

Напруженість дає себе взнаки,

Бо в їхньому житті все навпаки -

Коли уся країна щось святкує,

Тоді культпрацівник працює,

Коли вночі усі лягають спати,

Культпрацівник почне вірші писати...

... Читати далі »

ПРИЛЮК Дмитро Михайлович  (1918 – 1987). Народився 8 листопада 1918 р. у с. Божиківці Дераяснянського району Хмельницької області. Після закінчення у 1937 р. Божиківської середньої школи навчався у Харківському комуністичному інституті журналістики, був аспірантом на кафедрі, очолюваній на той час визначним українським мовознавцем Л. Булаховським, Харківського державного університету, одночасно редагував багатотиражну газету Харківського комуністичного інституту журналістики.

З перших днів Великої Вітчизняної війни Д. М. Прилюк перебував на Південно-Західному фронті, потім навчався на курсах політичного складу запасу при Військовому окрузі, був заступником командира стройової роти по політичній частині 145-ї особливої бригади 3-ї ударної армії Калінінського фронту, вчився та викладав тактику у Харківському вищому авіаучилищі штабних офіцерів у м. Алма-Аті.

Після демобілізації Дмитро Михайлович тривалий час працював кореспондентом і редактором вінницьких, полтавських і київських обласних газет. Завершив Д. М. Прилюк свою суто журналістську кар'єру 1958 р. у республіканській газеті «Колгоспне село» (нині «Сільські вісті»). І скрізь, де працював Дмитро Михайлович, його згадували добрим словом через роки і роки. Бо був він не лише редактором, а й чуйним наставником-вихователем. Певно, саме тому Д. М. Прилюку запропонували навчати підростаючу зміну на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Понад чверть століття свого життя віддав Дмитро Михайлович підготовці фахівців-журналістів. Працював виконувачем обов'язків доцента, старшим викладачем, доцентом, професором, завідувачем кафедри теорії та практики партійно-радянської преси, завідувачем кафедри журналістської майстерності та літературного редагування. Протягом 1965- 1969 і 1972-1982 рр. його обирали деканом факультету журналістики. Вже працюючи в університеті, Дмитро Михайлович у 1968 р. захистив кандидатську і 1977 р. - докторську дисертацію - «Общественное назначение журналистского произведения».

Незважаючи на велике адміністративне навантаження, Д. М. Прилюк постійно читав студентам по кілька спецкурсів — «Теорія і практика партійно-радянської преси», «Основи журналістської майстерності», «Майстерність публіциста», «Сатира і гумор в газеті», «Фейлетон», «Газета і життя», «Публіцистична творчість».

З приходом Дмитра Михайловича Прилюка на факультет і завдяки його старанням журналістський заклад перетворився на потужну і злагоджено функціонуючу структуру з трьома формами навчання (стаціонарною, заочною, вечірньою), у складі якої постало п'ять (замість двох) кафедр, запрацювали такі важливі підрозділи, як фотолабораторія (саме з неї і почалося зміцнення матеріально-технічної бази факультету), відтак навчальні радіо- та телестудія, клас машинопису, кабінет журналістики, навчальна друкарня, з появою якої пожвавилося видання навчально-методичної літератури. Згодом налагодився випуск факультетської газети «Молодий журналіст» - бойового побратима традиційних стіннівок «Слово - зброя», «Екран новин», курсових «Блискавок» і «Бюлетенів». Окрасою тематичних стендів стали й постійно діючі фотомонтажі та фотовиставки кращих студентських робіт.

У журналістську науку Д. М. Прилюк увійшов як один із кращих її теоретиків і основоположників української школи журналістики. Визначальними віхами на шляхах її становлення стали його фундаментальні твори: двотомний підручник «Теорія і практика журналістської творчості», «Мистецтво писати», «Спостереження і дослідження фактів журналістом» тощо. Вони сприймалися громадськістю як помітні явища в освітянсько-науковому процесі, мали широкий резонанс, дістали схвалення і високу оцінку в науковців журналістських закладів нашої країни, за кордоном. Бо автор їх у своїх теоретичних студіях завжди йшов від живої редакційної практики, в тому числі й своєї власної, вміло аналізував надбання вітчизняної журналістики, критично осмислював набутий досвід і вже на основі цього робив наукові узагальнення, висновував певні закономірності, тенденції, критерії. Його підручниками і нині послуговуються викладачі та студенти журналістських навчальних закладів України, близького й далекого зарубіжжя.

... Читати далі »