Гундорова Тамара.

    Невідомий Іван Франко: Грані Ізмарагду. — К.: «Либідь», 2006. — 360 с.; іл.

     У книзі подаються вибрані твори Івана Франка, які супроводяться роз­логими статтями-коментарями про основні аспекти культурної феноменології письменника. Вперше в українському літературознавстві розглядається цілісність культурного, філософського й художнього мислення Франка та описуються основні поняття етико-естетичного універсуму Франка, його культурні символи, маски та образи. В центрі уваги — символічна автобіографія письменника, гностичні колізії творчості, культурний синтез, натурфілософія і антропологія Франка.

     Для студентів, аспірантів, викладачів, науковців та широкого кола читачів.

Книгу в користування можна взяти у фонді абонементу.

ЗАПРОШУЄМО ДО ЧИТАННЯ!

 Іван Франко - це розум і серце нашого народу.

Це боротьба, мука і передчуття щастя України і людськості».

Максим Рильський

     Іва́н Я́кович Франко́ (27 серпня 1856, с. Нагуєвичі — 28 травня 1916, Львів, Австро-Угорщина) — український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906).

     Дитинство та роки навчання Івана Франка

     Майбутній письменник та поет Іван Франко народився в селі Нагуєвичі, Львівської області 27 серпня 1856 року в селянській родині. Сім’я, в якій народився Іван Франко не належала до категорії зовсім бідних, адже батько тяжко працював ковалем і утримував не тільки свою сім’ю, а й всю родину.

     Своє навчання Іван Франко розпочав з початкової школи, що знаходилася в селі Ясениця-Сільна, потім навчався при василіанському монастирі, а далі вступив до Дрогобицької гімназії. По закінченню гімназії Іван Франко продовжив навчання у Львівському університету на філософському факультеті. Далі майбутній письменник продовжив навчання в Чернівецькому та Віденському університетах, адже батько завжди прагнув дати синові хорошу освіту.

     Коли хлопчикові виповнилось дев’ять років пішов з життя його батько, який для сина був найближчим порадником, і життя майбутнього письменника стало далеко не легкими. В своїх оповіданнях він передає окремі моменти свого життя. З таких творів, як «Грицева шкільна наука», «Олівець» ми дізнаємось, як деколи доводилось важко юному таланту.

     Будучи учнем Дрогобицької гімназії, Франко уже в той час виявляв феноменальні здібності. Він мав таку унікальну пам'ять, що йому було достатньо один раз послухати урок і він міг майже дослівно переповісти всю інформацію своїм друзям.

    ... Читати далі »

     ВАКАЛЮ́К-ДОРОШЕ́НКО Марія Іванівна (26. 08. 1926, с. Студена, нині Піщанського району Вінницької області) – письменниця, перекладачка. Дружина І. Дорошенка. Член НСПУ (1982). Закінчила Львівський педагогічний інститут (1950). Відтоді працювала редактором, від 1978 – зав. редактора художньої літератури видавництва «Каменяр», від 1992 – головним редактором видавництва «Плай» у Львові. Основа повістей «Моноліт» (1968), «Важкий хліб» (1976), «Бар’єр» (1980), «Порив» (1984) – автобіографічна: довоєнне дитинство, епізоди шкільного життя, румунська окупація, народний опір. 1994 видала книгу прозових мініатюр «Одкровення». Поетична збірка «Книга болю» (1990), «Влада чуттів» (1997) і «Коли ти далеко» (2001) складають вірші про сьогодення, інтимна лірика. Усі зазначені твори Вакалюк-Дорошенко опубліковані у Львові. Переклала з болгарської мови окремі твори П. Славинського, К. Калчева, А. Гуляшки, Б. Райнова (у співавторстві з К. Марущак).

Джерела

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=32911