Літературний конкурс «Напишіть про мене книжку!» заснований у 2015 році видавництвом «Фонтан казок» із метою спровокувати українських письменників на творення актуальних високохудожніх повістей для сучасних дітей і молодших підлітків – таких повістей, у героях яких сучасні українські діти й молодші підлітки «упізнавали б себе».

     Умови конкурсу та вимоги до конкурсних рукописів:

1. До участі в конкурсі запрошуються українські письменники, які працюють для дітей, – на рівних умовах як відомі автори, так і дебютанти. Єдине обмеження: на час подачі рукопису на конкурс авторові має виповнитися 18 років. Один автор може подавати на розгляд кілька творів, які відповідають умовам конкурсу, – кожен із цих творів оцінюватиметься окремо.

2. Конкурс проходить у двох номінаціях:

– «Добрі пригоди» – повісті для дітей молодшого шкільного віку;

– «Книжка про мене» – повісті для дітей середнього шкільного віку.

3. Вимоги до тексту:

– за жанром це має бути повість – себто цілісна історія, а не збірка оповідань чи казок; у номінації «Добрі пригоди» допускається цикл із не більше трьох коротких повістей, однак стилістично однорідних і неодмінно з одним і тим само ключовим героєм чи героями;

– у центрі оповіді неодмінно має бути образ сучасної української дитини – її світ, її життя, її мрії і прагнення, її уявлення про майбутнє;

– сюжет повісті може бути який завгодно – психологічний, казковий, містичний, фантастичний тощо, – однак у тексті, поданому в номінацію «Добрі пригоди», неодмінно має бути пригодницька домінанта;

– читацька авдиторія текстів, поданих у номінацію «Добрі пригоди», – діти молодшого шкільного віку (6+); у номінацію «Книжка про мене» – діти середнього шкільного віку (9+);

– обсяг тексту: від 100 тисяч комп’ютерних знаків із пробілами – для номінації «Добрі пригоди»; від 160 тисяч знаків із пробілами – для номінації «Книжка про мене»;

– мова твору: українська; тексти іншими мовами не розглядаються;

– твір раніше не виходив окремою книжкою чи складовою книжки (публікація в літературних журналах, у тім числі електронних, усього твору чи його частини не є перешкодою для того, щоб подати твір на конкурс).

4. Рукописи приймаються на розгляд із 1 червня по 31 серпня 2016 року включно. Подавати їх слід в електронному вигляді у форматі doc, docx, rtf або pdf на електронну адресу concurs@fontan-book.com (скринька працюватиме з 1 червня). У темі листа неодмінно слід вказати номінацію: «Добрі пригоди» або «Книжка про мене». Разом із текстом в окремому файлі такого ж формату автор подає відомості про себе, обов’язково: ім’я і прізвище та контактну інформацію – телефон і мейл. Увага: у файлі з текстом конкурсної повісті не слід вказувати жодних відомостей про автора!

5. Авторам категорично заборонено у будь-який спосіб і під будь-яким приводом спілкуватися з членами журі про свої рукописи, зокрема й повідомляти їм про своє авторство того чи іншого рукопису – до оприлюднення о ... Читати далі »

     Сеник Ірина Михайлівна (1926-2009) народилася 8 червня 1926 у Львові, українська поетеса, дисидент, член Української Гельсінської групи з 1979. За професією - медсестра. Провела в неволі 34 роки. З 1939 року - член Юнацтва Організації Українських Націоналістів, з 1941 року стала повним членом ОУН.

     Народилася в сім’ї січового стрільця Михайла Сеника. Мати Марія працювала в друкарні. На формування світогляду Ірини впливали батьки, „Рідна школа” ім. Короля Данила, професори приватної дівочої ґімназії Іллі та Іванни Кокорудзів (Українського педагогічного товариства). Її наставниця Наталя Винників була засуджена до смертної кари у «процесі 59-и» (1941). Немалу роль зіграла, за словами самої Ірини Сеник, і реліґійна свідомість, праця в митрополичій консисторії під керівництвом Андрея Шептицького. У 1944 році вступила на факультет іноземних мов (англійська філологія) Львівського університету.

     У 1944-45 навчалася у Львівському університеті на факультеті іноземних мов (англійська філологія).

     У 1945 р. вона була заарештована, а в березні 1946-го засуджена до довічного ув’язнення за статтями 54—1 а та 54—11 (за приналежність до ОУН) і вислана в Іркутську область. Згодом було заслання в Кемеровську область.

     В 1968 р. отримала дозвіл на повернення, але не у Львів і не у Львівську область, тому замешкала в Івано-Франківську. На засланні закінчила екстерном медичне училище, тому працювала медичною сестрою в м. Івано-Франківську.

     В листопаді 1972 р. з новою хвилею арештів була заарештована за правозахисну діяльність і визнана судом особливо небезпечною рецидивісткою. Засуджена до шести років таборів суворого режиму і п’яти років заслання.

     Покарання відбувала в таборі м. Барашево Мордовської Автономної республіки, заслання — в Казахстані в Талди-Курганській області, м. Уш-Тобе.

     Звільнена 1983 року. Їй було дозволено проживати у м. Бориславі.

     Майстриня слова і вишивки, одна зі ста героїнь світу і воістину велика Українка. А втім, її ім’я не потребує особливого представлення. Килим свого життя вона охарактеризувала так — «кетяги калини, що зачепилася за дроти».

     Після останнього повернення з неволі Ірина Сеник продовжує творити і жити для України. Знесилена фізично (десятки літ каторжної праці таки взяли своє), але завжди бадьора духом, вона і далі мережить свій килим життя, до темних барв вплітаючи світлу нитку надії. А творіння своїх рук і зболене серце дарує людям.

     Почесний голова Бориславської міської організації Конгресу українських націоналістів, голова «Союзу українок» м. Борислава, правозахисниця.

     Авторка семи книжок, активна громадська діячка. Почесний громадянин Борислава і Львова. У 1996 р. їй присвоєно звання «Герой України» — визнання громадськістю Львівщини, а не державою.

     У 1997 р. у м. Львові названа Героїнею України, а в 1998 р. в США визнана однією зі 100 героїнь світу (Рочестер, США).

     Останні роки життя була прикута до ліжка. Похована Ірина Сеник у відділі Дисидентів на Личаківському цв ... Читати далі »