Йогансен Майк (Михайло) Гервасійович народився 28 жовтня 1895 року в м. Харкові в сім'ї вчителя німецької мови, вихідця з Латвії (в окремих матеріалах є вказівка на його шведське чи норвезьке походження). 

   Навчався Майк у класичній російській гімназії. На час закінчення Харківського університету (1917) він знав старогрецьку й латину, вільно володів англійською, німецькою, італійською, іспанською та французькою, знав скандинавські та слов'янські мови. Як казали сучасники, "з Майка був чортівськи здібний лінгвіст", але так само легко сприймав технічні знання. Майк Йогансен мав енциклопедичну освіту, захоплювався різними видами спорту. 

   Під враженням від трагічних катаклізмів громадянської війни, передусім кривавих розправ Муравйова та денікінців у Києві, Йогансен "поклав різку лінію у світогляді і пристав до марксівського. Тоді ж почав писати вірші українською мовою - раніше писав руською". 

   Про себе, як українського поета, М. Йогансен заявив 1921 року публікаціями в журналі "Шляхи мистецтва", збірнику "Жовтень". Того ж року вийшла і його перша поетична книга - "Д'горі". Він зближується з В. Елланом, М. Хвильовим, П. Тичиною, В. Сосюрою та іншими харківськими письменниками. Разом з ними пише перші Маніфести "української пролетарської літератури", видає альманахи, засновує першу організацію українських пролетарських письменників "Гарт" (1922). 

   У 1925 р. Йогансен стає одним із засновників ВАПЛІТЕ, згодом - очолює так звану "Групу А", що склалася з літераторів, які відійшли від ВАПЛІТЕ. З його ініціативи з'явився журнал-альманах "Літературний ярмарок", а дещо пізніше - "Універсальний журнал", про який М. Хвильовий з властивим йому сарказмом відгукувався: "Рожденный ползать летать не может". Пізніше Йогансен став членом Спілки радянських письменників України. 

   За сімнадцять років творчої діяльності видав вісім книг віршів, десять книг прози (з них п'ять - книги нарисів), чотири дитячі та дві - літературознавчі. Проте зі всього створеного головним вважав поетичний доробок. На п'ятнадцятому році творчої діяльності видав підсумкову книжку віршів, хоча свою поетичну програму не вважав вичерпаною. 

   На початку творчого шляху молодому поету був властивий мотив мрійних "островів хмар", який О. Білецький називає "запізнілим романтизмом". Проте бурхлива доба швидко "перемагнітила" М. Йогансена. Сповнений сподівань на національне оновлення поет видає збірку "Д'горі" (1921), в одному з розділів якої - "Скоро forte" поетичними засобами відтворив епоху революції та громадянської війни, яку бачив у високих героїчних тонах. 

   Звертаючись до фольклорних джерел, М. Йогансен переосмислює їх у світлі ренесансних ідей. (зб. "Кроковеє коло", 1923). Поетична збірка "Ясен" (1929), що з'явилася після книжок "Революція" (1923) та "Доробок" (1924), виявила нову якість творчих пошуків М. Йогансена: від стихійної революційності молодого українського інтелігента раннього періоду творчості письменник еволюціонує в напрямку "романтика чистого слова". Еволюція поета та його ліричного героя йшла лінією романтизації щоденної, живої, суперечливої дійсності, що по-своєму утверджувала "романтику буднів".

   Будучи одним із адептів створеної спільно з О. Слісаренком та Ю. Смоличем "Техно-мистецької групи "А", Майк Йогансен, проте, і в поезії, і в прозі зберігав творчу індивідуальність. Часто вдавався до експериментів: поєднував прозу й поезію в одному творі. Полюбляв містифікацію. 

   У післямові до "Подорожі ученого доктора Леонардо" він, перепросивши читачів, пояснює навіщо написано твір: "Ніде не написано, що автор у літературному творі зобов'язався водити живих людей по декоративних пейзажах. Він може спробувати навпаки водити декоративних людей по живих і соковитих краєвидах". 

... Читати далі »