Волошина А. М.

    Миттєвості життя / А. М. Волошина. - Рівне : Волин. обереги, 2015. - 88 с.

     У своїй восьмій поетичній збірці “Миттєвості життя”, звертаючи увагу на рух часу, на миттєвості одного дня, авторка намагається вповільнити час, щоб іще раз озирнутися на минуле і прочитати його як книгу пізнання самої себе. В своїх віршах вона закликає до непростих роздумів про прості істини, в яких якраз і розкриваються ті моменти буття, на які ми звертаємо увагу через призму своїх особистих страждань і тому не в змозі правильно збагнути, - що коїться і що робити?..

     Рано чи пізно людина через стрімкі промені роздрібненого на часточки внутрішніх страждань часу потрапляє в зону колосальної пере­оцінки своєї істотності та якихось особистих поміркувань своєї внут­рішньої світобудови. Через терно­вий вінець пошуків, знаходжень та болючих втрат вона зненацька помічає таємну тишу навколо себе. Вона починає підбирати слово для цього нового стану. І врешті решт знаходить лише одне відповідне формулювання, - самотність. Та сама самотність, яка замість довгоочікуваного спокою приводить людину до глибинного хвилювання. Та сама однина, яка боїться подальших жит­тєвих втрат і разом із тим чекає нових неприємних змін.

    Як правило, більшість із тих, хто проходить подібний іспит життя, дуже швидко втрачає життєві орієнтири і починає з образою дивитись на всіх і вся. Цей процес дуже болючий і майже безповоротній. І тільки креативне ставлення до дійсності та вогонь творчої натури здатні пробитися із цієї темряви забуття до світу вічності і невимовної радості. Тільки їм, - таким людям, людям творчим та змістовним, - на всіх стежинках свого особистого життя під силу приймати до всього бідоносного філософську позицію і легко рухатися в паралельному руслі до звершення своєї великої мети.

    В контексті вищесказаного хотілось би звернути вашу увагу на збірку віршів-роздумів Анни Михайлівни Волошиної під неоднозначною назвою «Миттєвості життя». В них якраз і розкриваються ті моменти буття, на які ми звертаємо увагу через призму своїх особистих страждань і тому не в змозі правильно збагнути, - що коїться і що робити? Дивно те, що власне таким людям як вона немовби відкри­вається спосіб бачити не саму проблему, а її сутність, і суть ця прихована в швидкому часовому русі. А помітити це може не кожен.

    В своїх вільно римованих творах вона підштовхує нас до свободи мислення. Лише там вона вбачає шлях до істинної свободи від залежностей сьогодення. В них вона намагається розповісти про те, що надія має право на існування: розмовляючи з осінню, вона просить її стати подругою, а не формою її особистого життя. Піднімаючи болючі соціально-політичні питання, вона призиває на допо­могу здоровий людський глузд та надію на спасіння. Розпо­відаючи про біль людської душі, їй вдається вийти на світло правди і звідти скерувати наше сприйняття реаль­ності на прикмети добра і правди Божої. Звертаючи увагу на рух часу, на миттєвості одного дня, вона намагається вповільнити час, щоб іще раз озирнутися на минуле і про­читати його як книгу пізнання самої себе. В своїх віршах вона закликає читача до непростих роздумів про прості істини. Вона нагадує про те, що час спливає, а далі - серйозна відповідь за все і потрібно думати: як відпові­дати?.. Адже ми мікронно торкаємося реальності і змушені проживати кожен день як останній...

    Хочеться побажати Анні Михайлівні якомога довше перебувати на цій творчій ниві і власне ... Читати далі »