Володимир Васильович Канівець (* 5 жовтня 1923, с. Весела
Долина, тепер Глобинського р-ну Полтавської обл.) — український радянський
письменник, драматург. Лауреат
Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка 1970 року за роман «Ульянови».
Підтримував радянську ідеологічно-політичну систему. Упродовж 1966–1981
очолював Житомирську організацію Спілки письменників України. Нагороджений
орденом «Знак Пошани».
Життєпис
Народися в сім'ї
хлібороба. 1939 року переїхав на Донбас, кілька років працював на залізниці.
Під час війни евакуювався в Оренбург, де навчався в піхотному училищі. Учасник
німецько-радянської війни, був поранений.
Після війни
мешкав у Латвії. Закінчив Латвійський університет у Ризі (відділення
журналістики, 1952). Перші фейлетони та нариси вийшли у латвійській
республіканській газеті «Советская молодёжь».
Працював
1953–1963 у редакціях різних періодичних видань Орла, Риги, Києва. З 1963 року
живе та працює в Житомирі. Упродовж 1966–1981 очолював Житомирську організацію
Спілки письменників України. Член КПРС. Делегат XXV з'їзду Компартії України.
Десять років
працював секретарем правління Спілки письменників України.
Сім років
очолював республіканське товариство книголюбів.
...
Читати далі »
