Народився 24 квітня 1803 р. в с. Тополя Гулинського округу на Пряшівщині (нині Словаччина) в родині сільського священика.

У 1821 р. закінчив Ужгородську гімназію, у 1827 р. — духовну семінарію. З 1844 по 1865 р. працював у Пряшеві домашнім учителем, урядовцем у єпископській канцелярії, священиком і каноником, потім викладав російську мову в Пряшевській гімназії.

Соціально-політична діяльність О. Духновича була спрямована на захист Закарпаття від його зугорщення, за що в 1848 р. зазнав гострих переслідувань.

О. Духновича називали «великим будителем Закарпаття». Він написав низку патріотичних поезій, зокрема: «Я русин був, єсьм і буду», «Подкарпатськії русини» (що в 1919—1938 рр. були гімном закарпатських українців), «Счастіє жизни», «Последняя моя песнь».

Культурну діяльність почав зі збирання українських народних пісень, опублікованих у 1878 р. Я. Головацьким. З 1850 р. заснував «Литературное заведение Пряшивское», що проводило культурно-просвітню діяльність. За два роки існування товариством було видано підручники з географії та історії, літературно-художні альманахи, засновано краєзнавчий музей. У тому ж 1850 р. написав драму українською мовою «Добродітель перевищає багатство», опублікував численні статті у виданнях «Вестник» (Відень), «Церковна газета» (Будапешт), «Слово» (Львів) та ін.

О. Духнович відомий як автор підручників для народних шкіл: «Книжиця читальная...» (1853), «Хліб душі» та ін.

Мету виховання О. Духнович вбачав у формуванні громадянина й патріота, людини освіченої, фізично й морально здорової. Був одним із засновників трудового виховання в Україні.

У центрі всіх творів О. Духновича — людина і її ставлення до суспільства. Все своє свідоме життя письменник прагнув відповісти на питання: «Що я є, чому, живу на землі, що потрібно робити?».

Головна теза освітянської концепції О. Духновича: становище людей не е фатально визначеним, бо завдяки освіті й моральному самовдосконаленню люди стають господарями своєї долі.

Важлива роль у формуванні людини, твердить педагог, належить вихованню, а не природним нахилам.

Перша педагогічна праця — буквар «Книжиця читальная для начинающих» — мала великий успіх. У 1859 р. вийшла друком «Скорочена граматика письмової російської мови».

У рідній мові, її розвитку О. Духнович вбачав не лише важливу зброю у боротьбі проти денаціоналізації українців Закарпаття, а й засіб поширення освіти.

У 1857 р. була опублікована головна праця О. Духновича — підручник «Народна педагогіка» (перший підручник з педагогіки не лише в Зак ... Читати далі »