Олексій Сергійович Вусик народився
12 грудня 1937 р. на Полтавщині у с. Говтва. Закінчив Сухорабівську середню
школу, далі вчився на філологічному факультеті Київського університету ім. Т.Г.
Шевченка. Після його закінчення у 1960 році приїхав до Дніпропетровська.
Олекса Сергійович працював на
журналістській роботі, до 1967-го був кореспондентом, пізніше – головним
редактором Дніпропетровського обласного комітету телебачення та радіомовлення.
У 1966 році вийшла колективна гумористична збірка «Молоді вишнівці», де було
вміщено добірку оповідань та епіграм Вусика. Наступного року побачила світ
власна книжка «На вус намотане». Після того з'явились ще книжки, численні
публікації в журналах «Вітчизна», «Прапор», «Україна», де Олекса Сергійович
друкував байки, оповідання, повісті. Відтоді вийшли окремими книгами байки,
оповідання, роман «Не зів'януть безсмертники», повість «Зустрінемось у саду».
Олекса Сергійович також видав «Словник веселих українських синонімів», куди
увійшли не лише окремі слова, а й вирази, народні примовки, жартівливі
порівняння. Дещо з цих матеріалів надруковано на сторінках журналу «Борисфен»,
виступав Олекса Вусик з ними і по радіо.
У Спілці письменників О. Вусик з
1974 року, не один рік у дніпропетровській письменницькій організації виконував
обов'язки відповідального секретаря, нагороджений Грамотою Президії Верховної
Ради УРСР, знаком «Відмінник телебачення й радіомовлення». Лауреат літературної
премії імені Д. Яворницького.
