Заклинський Ростислав Романович (псевдоніми і криптоніми: Славко, Закл., Рост., Ром., З.Я., В'юн, Славко З., Юн В., Р.З., Н.Н.; *20 жовтня 1887, Станиславів (нині: Івано-Франківськ) — †18 вересня 1974, Львів) — історик, письменник, редактор, педагог, фольклорист, музеєзнавець, доктор права (1918). Похований у Львові.

Син Романа Гнатовича, брат Богдана Романовича та Корнила Романовича Заклинських.

Закінчив Станіславську гімназію. Навчався на юридичному факультеті Празького, Львівського університетів, закінчив юридичний факультет Віденського університету (1913), географічний факультет Самаркандського учительського інституту (1941).

1907 - адміністратор літературно-наукового місячника «На просвіті», 1909 - співробітник «Зірки», видання, призначеного для таємних гуртків молоді Станіслава. З 1910 працював у редакції газети «Громадський голос» (Львів), згодом - у бібліотеці НТШ. 1913-1918 редагував журнал «Шляхи». 1918 працював у адвокатській канцелярії Л. Бачинського у м.Станіслав. 1919 очолював друкований орган Української радикальної партії газету «Народ», 1920 - газету «Галицький комуніст». 1921-1926 (за іншими джерелами до 1924) - викладач Кам'янець-Подільського інституту народної освіти. 1924-1929 (за іншими джерелами - 1926-1933) - викладач у Київському сільськогосподарському та художньому інститутах. Був директором Історичного музею у Києві. 1930-1933 - редактор видавництва літератури і мистецтва, с.н.с. Інституту Тараса Шевченка у Харкові, водночас - директор музею Т.Г. Шевченка при Інституті.

31 серпня 1933 за безпідставними звинуваченнями звільнений з роботи, без суду і слідства висланий до Сибіру, згодом - до Карелії, Середньої Азії. Брав участь у будівництві Біломорканалу.

1948-1951 вчителював у Долішньо-Петранецькій семирічній школі на Станіславщині, керував Цитульською початковою школою на Львівщині. З 1960-х жив і працював у Малих Кривчичах Львівської області.

Учасник таємних молодіжних гуртків драгоманівського напрямку. Входив до УРП (1908-1918), член її головної управи. Брав участь у роботі управи товариства «Українська молодіж» у Станіславі, заарештовувався та ув'язнювався за участь у боротьбі за український інститут у Львові (1910). До 1 листопада 1918 перебував у лавах Легіону Українського Січового Стрілецтва, співробітник «Пресової квартири УСС», її власний воєнний кореспондент. Згодом належав до УГА. 1920 у складі Червоної Української Галицької армії воював проти поляків, 1921 вступив до КП(б)У. Належав до літературного об'єднання «Західна Україна».

Присуджено ступінь доктора права Ягелонським університетом у Кракові (1918).

Автор статей про творчість Ю. Федьковича, Лесі Українки, М. Черемшини, М. Бажана. Упорядник архіву родини Заклинських.

1950-ті записував фольклор, переважно пісенні форми.