Господь багатий нас благословив
Дарами, що нікому не відняті:
Любов і творчість, туга і пориви,
Відвага і вогонь самопосвяті!
У
XX столітті українська поезія досягла світових вершин. І в цьому значна заслуга
Олега Ольжича.
Олег
Ольжич (один із псевдонімів Олега Кандиби) народився 8 липня 1907 р. в м. Житомирі.
Його батько — відомий український поет Олександр Олесь, мати — вчителька Віра
Свадковська, в жилах якої текла українська, білоруська, грецька кров. Їх сина
Олега, який вже змалку відрізнявся особливими здібностями, можна було б назвати
улюбленцем долі. Виключні таланти могли забезпечити йому блискуче майбутнє вченого-археолога
(яким, власне, він і став) і видатного українського поета. Але доля обрала його
для іншого — для боротьби за свободу України.
У
1917-23 здобував середню освіту, мешкаючи в Пущі-Водиці поблизу Києва, та
закінчити її довелося лише в Празі. 1923 року він виїздить разом із матір'ю з
України, охопленої чадом класової ненависті, у Берліні нарешті зустрівся з
батьком, який ще 1919 вимушений був емігрувати до Чехословаччини та склав
обов'язки повпреда УНР у Будапешті. Незабаром родина Кандиб переїхала до Горніх
Черношинець під Прагою.
У
1924-29 навчався в Карловому університеті в Празі, на літературно-історичному
факультеті Українського Педагогічного Інституту, вивчав археологію в
Українському Вільному Університеті. Член Пласту в Празі, на пластову тематику
написав чудову поезію «Пластовий капелюх». Восени 1930 захистив докторську
дисертацію на тему «Неолітична кераміка Галичини». В 1930—1931 — асистент
кафедри археології УВУ. Працюючи в археологічному відділі Національного музею,
здійснив наукові експедиції по західноукраїнських землях, Німеччині, США і
Балканських країнах, брав участь у міжнародних археологічних конференціях. У
1938 читав лекції у Гарвардському університеті. Опублікував ряд праць з
антропології та археології. В історичній науці — послідовник школи Л. Нідерле.
Із
початку 1930-х рр. О. Кандиба заявив про себе як самобутній і оригінальний
поет. Співпрацював у львівських періодичних виданнях: «Літературно-Науковий
Вістник», «Вістник», «Обрії», «Напередодні» празьких «Студентський вістник»,
«Пробоєм».
Із
молодих літ О. Кандиба став учасником українського націоналістичного руху. В
1929 — член Організації Українських Націоналістів. Виконував ряд відповідальних
завдань Проводу Українських Націоналістів ОУН, особисто Є. Коновальця. В 1937
очолив культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів. В кін.
1930-х рр. редагував часопис «Самостійна думка», перетворивши його на орган
ПУН. В 1938-39 О. Кандиба брав активну участь у становленні державності
Карпатської України та в збройній боротьбі проти угорських загарбників, через
що поет потрапив до хортистської в'язниці. Протягом 1939—1941 очолював
Революційний Трибунал ОУН, член Проводу Українських Націоналістів.
На
початку радянсько-німецької війни 1941—1945 переїхав до Києва разом з Буковинським
куренем, узяв участь у формуванні місцевої адміністрації та поліції. В
1941—1942 О. Кандиба жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні.
В жовтні 1941 О. Кандиба став одним з організаторів політично-громадського
центру — Української Національної Ради у Києві.
...
Читати далі »