КОВА́ЛЬ Юрій Андрійович (17. 01. 1942, м. Новомиргород Кіровогр. обл.) – прозаїк, публіцист. Батько Дзвінки Коваль. Член НСПУ (1970).

     Закінчив Львівський університет (1965). Від 1966 – у редакції журналу «Дзвін» (Львів): завідувач відділу поезії, від 1973 – відповідальний секретар.  

     Дебютував 1957 байкою «Груша». У збірці оповідань і новел «Віднайдена фея» (К., 1965), «Зелена Україна» (Л., 1966), «Гармонія» (К., 1969) домінують мотиви людяності, дружби, кохання, неповторності дитячого світу. Коваль тяжіє до психологічно окреслених характерів; його творчій манері притаманні лаконізм, асоціації, задушевність, ніжність, ліризм. Роман «І ріки впадуть у море» (окремі розділи надруковано у журналі «Дзвін», 2007, ч. 1) присвячені Львову. Автор краєзнавчих  досліджень-нарисів «Львів» (Л., 1975), «Аптека-музей у Львові» (Л., 1976), документальної  повісті «Село, а над ним – лелеки» (К., 1979), книги «Цей лагідний, лагідний світ…», «Одвічна клятва: Прозо-поема» (обидві – Львів, 2011).

     Окремі новели  перекладено французькою («І люди помиляються», опубл. у кн. «La nouvelle vaque litteraire en Ukraine» / «Нова літературна хвиля на Україні», Париж, 1967; перекл. М. Маслової), чес. («Сон», вміщено у ж. «Mlady svet», 1964, ч. 34; перекл. О. Єлінека), угор., рос. та хакас. мовами.

Джерела:

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9176

http://oblast.kr.ua/catalog/k/738-koval-yurij-andrijovich-1-01-1942-m-novomirgorod.html