|
«Я свою душу пустив
у душу народу.»
В. СТЕФАНИК
Стефа́ник Васи́ль Семе́нович (*14 травня 1871, Русів (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) — †7 грудня 1936) — український письменник, майстер експресіоністичної новели, депутат Австрійського парламенту від Галичини.
Твори Василя Стефаника - шедеври свiтовоï новелiстики. Василь Стефаник увiйшов в украïнську лiтературу як неперевершений майстер новели. Стефаниковi шедеври стали яскравим свiдченням засвоєння нашим письменством найновiших досягнень європейських лiтератур. За спостереженням I. Франка, нове поколiння, яке з гiднiстю представляв В. Стефа-ник, намагалося модерним європейським способом зобразити своєрiднiсть життя украïнського народу.
Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. в заможній селянській родині в селі Русові на Снятинщині. Зростав майбутній письменник серед бідняцької дітвори. А пізніше було навчання в рідному селі, у Снятинській початковій школі, Коломийській гімназії. За участь у таємному гуртку В.Стефаника було виключено з гімназії. Він змушений продовжувати навчання в Дрогобицькій гімназії. Навчаючись у Франковому краї. Стефаник чув багато розповідей про великого письменника. Юнакові, який мріяв стати літератором, дуже хотілось зустрітись з Іваном Франком, поговорити з ним.
Одного разу В.Стефаник спеціально пішов до Нагуєвич, щоб зустрітись з І.Франком. Ця зустріч запам’яталась на все життя.
Закінчивши гімназію, Стефаник, за бажанням батька, поступає на медичний факультет Краківського університету. Бере активну участь у радикальному русі Галичини, тижнями мандрує селами Прикарпаття, агітуючи за «мужицького посла» І.Франка.
Перебуваючи в Кракові, В.Стефаник не виявляв великого інтересу до немилої йому медицини. Він активно включився в культурне життя студентів, відвідував вистави театру й концерти, виставки, багато читав. Цьому сприяє знайомство та багаторічна дружба з Вацлавом Морачевським та його дружиною Софією Окуневською.
Перший період літературної діяльності Василя Стефаника припадає на 1897 – 1900 роки. Наприкінці 1897 р. в чернівецькій газеті «Праця» було надруковано сім новел. Перша збірка новел «Синя книжечка» вийшла з друку в Чернівцях 1899 р. 1900 р. у Львові побачила світ збірка «Камінний хрест», 1901 – «Дорога».
Краківський університет письменник не закінчив. Втрата матері, яка дуже опікувалася своїм сином і часто, потай від батька, допомагала йому, боляче вразила письменника. Заняття медициною не приносило жодного задоволення, вабила літературна праця. До того всього доєдналась ще й хвороба. В січні 1904 р. Василь Стефаник одружується і переїжджає до тестя, в с. Стецеву, недалеко від Русова. У 1910 р. він оселяється в рідному селі, побудувавши там хату. Багато часу й сили віддавав захистові інтересів селян в урядових установах та суді. Щоб мати допомогу, він 1912 р. запросив переїхати до Снятина свого давнього друга Марка Черемшину.
З 1900 р. по 1914 р. Василь Стефаник перериває свою письменницьку діяльність. Зовні цей факт можна пов’язати з одруженням та погіршенням здоров’я. Але насправді причина була іншою. Стефаник не знаходить суспільного ідеалу, не знаходить точки опори для своєї творчості. І тільки події першої світової війни виводять його з творчої кризи. Аналогічна творча пауза була і в його побратима по перу Марка Черемшини.
Ідеї національного відродження стали основними в новелах «Марія»(1916), «Сини»(1922), написаних у другий період творчості. Свого пера він не випускає до самої смерті. Помер Василь Стефаник 7 грудня 1936 року.
Біографія.
Творчість.
| 
