Сингаївський Микола Федорович (12 листопада 1936 — 22 лютого 2013) — український поет.
Народився 12 листопада 1936 року, в родині хліборобів, на Поліссі у невеличкому селі Шатрище Коростенського району Житомирської області.
Навчаючись у Київському університеті, позаштатно працював у редакціях різних газет. По закінченні вузу працював завідувачем відділу поезії «Літературної України», заступником директора Бюро пропаганди художньої літератури СПУ, завідуючим відділу літератури та мистецтва журналу «Ранок». Упродовж багатьох років — головним редактором журналу «Піонерія».
Перші твори друкувались у районній газеті «Радянське Полісся» та в обласній «Радянська Житомирщина». Пізніше в газеті з’явилась добірка віршів із напутнім словом Максима Рильського.
У 1958 році побачила світ перша збірка для дітей «Жива криничка». Схвальним словом про неї відгукнувся Михайло Панасович Стельмах. Відтоді прийшло до читача понад сорок книжок — поетичних і прозових, з них — половина для дітей.
У 1968 році поетичні книги «З березнем по землі», «Архіпелаги» були відзначені премією імені О. Бойченка. За книги «Вогневиця» і «Поступ» Сингаївський удостоєний звання лауреата Республіканської комсомольської премії імені М. Островського.
Багато мелодій, написаних на вірші поета, стали «співучими» серед людей: «Чорнобривці», «Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Розляглося наше поле» та інші. Одна зі збірок має назву «Я родом із пісні» — свідчення любові автора до цього жанру.
Дмитро Павличко у передмові до збірки пісень «Безсмертник» писав: «Пісні М. Сингаївського близькі до фольклорних, ясні й прості за образною системою, але головне їхнє достоїнство в тому, що вони відбивають зворушення сучасної людини, яка шукає й знаходить основоположні моральні цінності в своєму зв’язку з рідною землею, бачить свою душу крізь чисті джерела того краю, де минулося її дитинство.
Болгарський народ, його минуле і сучасне, Балканський півострів і легендарна «Шипка», трояндові долини і плодоносна Фракія посідають особливе місце в його творчості. Вона певною мірою знайшла своє вираження у збірці «Лоза і камінь».
Микола Сингаївський багато подорожував. Об’їхав весь колишній Радянський Союз — від смерекових Карпат до сяючих і туманних Курильських островів, під палючої Кушки до засніженого Мурманська.
Помер 22 лютого 2013 року.
Основні книги
Земле, чую тебе. 1961
Гроно. 1962
Мої сторони світу. 1963
Моя радиостанция. 1964
Вибрані поезії. 1966
З березнем по землі. 1968
Архипелаги. 1968
Поступ. 1969
Вогневиця. 1970
Избранная лирика. 1971
Я родом из песни. 1971
Автограф. 1972
Добросвіт. 1974
Созвездие Лиды. 1974
Покоління. 1975
Дорогою зорі. 1979
Заповітний хліб. 1982
Внезапный возраст. 1982
Синові в дорогу. 1982
Лоза і камінь. 1983
Збірки для дітей
Жива криничка. 1958
Колесо. 1966
Метелик у портфелі. 1967
Перепілка щастя носить. 1968
Мій календар. 1969
Журавлине літо. 1970
Сонце для всіх. 1975
Березничка. 1972
Ми — громадяни. 1976
Я вже виросла. 1978
Стежка до криниці. 1980
Тепла земля. 1982
Краплі зорі. 1989
Джерела:
Біографія:
https://onlyart.org.ua/biographies-poets-and-writers/syngayivskyj-mykola-biografiya/
http://dovidka.biz.ua/mikola-singayivskiy-biografiya-korotko/
http://www.ukrlit.vn.ua/biography/singaivsky.html
Творчість:
https://onlyart.org.ua/ukrainian-poets/virshi-mykoly-syngayivskogo/
http://virchi.narod.ru/poeziya/sing-den.htm
http://deti.e-papa.com.ua/virshi-dlya-ditei/author/singaivskij-mikola/
|