Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Подія дня [669]
Висвітлюються цікаві новини
Книжкова новинка [923]
Новинки літератури та періодики, що надходить до фондів бібліотеки
Наші інтерв’ю [22]
Інтерв’ю з користувачами бібліотеки, колегами, відомими людьми Рокитнівщини
Колонка оголошень [138]
Оголошення про заходи бібліотеки, району
Book-симпатія [88]
Читацькі вподобання наших користувачів
Пошук
Календар
«  Вересень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Наше опитування
Оцініть наш блог
Всього відповідей: 1110
Друзі сайту




    






Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


П`ятниця, 29.03.2024, 08:19ГоловнаРеєстраціяВхід
БІБЛІОNEWS
блог Рокитнівської центральної районної бібліотеки
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна » 2012 » Вересень » 10 » 11 вересня - 150 років від дня народження О’Генрі (1862-1910), американського письменника
09:17
11 вересня - 150 років від дня народження О’Генрі (1862-1910), американського письменника
     О. Генрі (Вільям Сідні Портер) (англ. O. Henry; William Sydney Porter) (*11 вересня 1862 — †5 червня 1910) — американський письменник, майстер жанру оповідання.
 
     Один із кращих оповідачів (авторів оповідань) у світовій літературі, поряд із Чеховим, Мопассаном. Теперішнє ім’я Вільям Портер. Життя його була сумна. Рано від туберкульозу вмерла його кохана дружина. Сам він будучи касиром у банку був викритий в розтраті казенних грошей, це дуже темна історія, але швидше за все він був дійсно винний, сидів три роки, в’язниця на нього зробила приблизно таке ж враження, як і на Уайльда – жахливе. Але саме після в’язниці він став писати свої чудові смішні, світлі оповідання. Придбав гроші, славу, але тільки не щастя, сам залишався смутний, самотній, почав пити, і незабаром умер.
     Вільям Сідні Портер народився 11 вересня 1862 р. в місті Ґрінсборо, штат Північна Кароліна. Його батько лікар Алджернон Сідні Портер був винахідником, мати — Мері Джейн Вірджинія Свейн Портер померла від туберкульозу, коли Вільяму було 3 роки. Тоді ж його батько та він переїхали до бабці по татовій лінії.
      В дитинстві Портер дуже захоплювався читанням. Він читав буквально все: від класичних романів до пінкертонівщини. Його улюбленою була книжка «Тисяча і одна ніч».
     Портер закінчив середню школу своєї тітки Евеліни Марії Портер у 1876 році. Невдовзі вступає до вищої школи Ліндсей Стріт (Lindsey Street High School). Його тітка стала йому опікуном аж до 15 років. У 1879 році він починає працювати бухгалтером у аптеці свого дядька, а у 1881, у 19 роки життя, він стає фармацевтом. Тут він показав свій талант малювати шаржі звичайних покупців та відвідувачів аптеки.
 
Період активної літературної діяльності.
 
     За своє життя О. Генрі написав 273 новел і оповідань, і тільки один великій твір — роман «Королі і капуста». Повне зібрання його творів становить 18 томів.
     Перша книга оповідань О. Генрі, що часто класифікується як роман,— «Королі й капуста» — вийшла в 1904. За нею послідували: «Чотири мільйони» 1906), «Непогасний світильник» 1907), «Серце Заходу» 1907), «Голос міста» 1908), «Благородний шахрай» 1908), «Шляхи долі» 1909), «Вибране» (Options, 1909), «Точні справи» 1910) і «Водоверть»1910).
     Письменник помер 5 червня 1910 року в Нью-Йорку.
     У збірку «Постскріптуми» (Postscripts), видану вже після смерті О. Генрі, увійшли фейлетони, нариси і гумористичні замітки, написані ним для газети «Пошта» (Х'юстон, штат Техас, 1895—1896).

Творчість

     О. Генрі займає в американській літературі виняткове місце як майстер жанру оповідання (англ. short-story). Перед смертю О. Генрі висловив намір перейти до складнішого жанру — до роману: «Все, що я писав досі, це просто пустощі, проби пера, в порівнянні з тим, що я напишу через рік».
     У творчості, проте, ці настрої нічим не виявилися — і О. Генрі залишився органічним художником «малого» жанру, розповіді. Не випадково, звичайно, що в цей період письменник вперше почав цікавитися соціальними проблемами і виявив своє негативне відношення до тогочасного суспільства див. Дженнінгс «Через тьму з О. Генрі».
     Герої Генрі різноманітні: мільйонери, ковбої, спекулянти, клерки, пралі, бандити, фінансисти, політики, письменники, артисти, художники, робітники, інженери, пожежники — змінюють один одного. Як умілий конструктор сюжету, О. Генрі не показує психологічну сторону того, що відбувається: дії його персонажів не отримують глибокого психологічного мотивування, що й більш підсилює несподіванку фіналу.
    О. Генрі не перший оригінальний майстер оповідання: він лише розвинув цей жанр, що склався в своїх основних рисах вже в творчості Т. Б. Олдріча (англ. Thomas Bailey Aldrich, 1836—1907). Оригінальність О. Генрі виявилася в блискучому застосуванні жаргону, гострих слівець і виразів, і в загальній колоритності діалогів.
Вже за життя письменника оповідання в його стилі стало вироджуватися в схему, а до 1920-х років перетворився на чисто комерційне явище: «методику» його виробництва викладали в коледжах і університетах, видавалися численні підручники і т. д.
     Американські письменники міжвоєнного періоду: Шервуд Андерсон, Теодор Драйзер, Б. Гехт — протиставляли беззмістовності епігонів О. Генрі насичені психологічні новели.

Походження псевдоніму.

     Псевдонім письменника дуже часто помилково записують на зразок поширених ірландських прізвищ: О'Генрі. Існує кілька версій того чому Вільям Сідні Портер обрав собі такий псевдонім, але остаточної відповіді немає.
     Найпопулярнішою версією є: псевдонім О'Генрі письменник обрав тому, що шкільний учитель Портера не переставав захоплюватися здобутками американського фізика Джозефа Генрі, часто вигукуючи на уроках: «О, Генрі! Ти відкрив те-то і те-то…»
     Проте існує й інша версія походження цього псевдо. Коли Портер закінчив школу, батько влаштував його на роботу в аптеку. Після цього Портер перепробував мільйон професій. Так, зокрема, він був і бухгалтером, і креслярем, і касиром, і репортером… Аж раптом у банку, де він працював, була виявлена недостача — і всю вину за це звалили на нього. Відбуваючи свій перший термін у криміналі міста Колумбус, він у 1899 році написав оповідання «Різдвяний подарунок Діка-Свистуна». Вирішивши сховатися за псевдонімом, він згадав, як у свої юні роки, під час роботи в аптеці, йому часто доводилося користуватись довідником Етьєна Осcіана Анрі (фр. Étienne Ossian Henry). Позичивши у відомого фармацевта ініціал одного імені й прізвище, Портер отримав псевдонім О. Генрі, під яким і став всесвітньо відомим. Що ж стосується оповідання, то воно було відразу надруковане в «М'к-Крю меґезін». Проте і це ще далеко не остаточна версія походження «О. Генрі».
      Також, можливо, псевдонім О. Генрі запозичено з відомої ковбойської пісеньки «Скажи мені, о Генрі, який там вердикт?». Ще одне гіпотеза — О. Генрі — тому що Портер використав перше-ліпше прізвище, яке йому спало на думку.
 
Основні особливості його оповідань:
 
     1. Яскрава стилістична майстерність – достаток незвичайних, несподіваних метафор, словосполучень, каламбурів (каламбур – гра на багатозначності слова), іронічних перифраз – коли те, що можна сказати коротко, сказано за посередництвом довгого опису. Наприклад, замість того, щоб сказати в нього зовсім не було грошей, сказано: «він і сама дрібна монета не мають між собою нічого загального».
     2. Яскравий сюжет з несподіваними поворотами й несподіваним фіналом. Дуже важко вгадати, чим скінчитися чергове оповідання О. Генрі. Цей факт заснований на переконанні, що життя дуже складне, непередбачена. Будь-яка ситуація може закінчитися, чим завгодно. Герої можуть виявитися не тим, за кого вони себе видають; коли герой дуже хоче потрапити у в’язницю, тому що крім в’язниці йому ніде переночувати, то його не беруть, перехожий сам віддає йому парасоль, що він хоче украсти. Але коли бажання потрапити у в’язницю пропадає, його забирають насильно (оповідання «Фараон і хорал»). 
     3. Стислість, стислість у стилі й розвитку сюжету. Немає ніякої зайвої балаканини
     4. Використання дуже цікавого прийому – оголення прийому. Пряме звертання автора до читача щодо особливостей літературної форми даного оповідання – вибачення за побиту або занадто складну метафору, міркування про те, як би побудував оповідання інший письменник і т. д.
     5. Сполучення наївного романтичного ідеалізму – віри у вищі духовні цінності, оптимізму з реалістичною, гіркою, скептичною іронією. Кращі оповідання: Фараон і хорал, Дарунки волхвів, Золото й любов, Поки чекає автомобіль, Поросячья етика, Звертання Джимми Валентайна, Питання висоти над рівнем моря, Сила звички, Що Горить світильник
     Список добутків для прочитання за курсом «Закордонна література 20 століття (перша половина)».
 
Категорія: Подія дня | Переглядів: 1209 | Додав: WWWWW_W | Рейтинг: 0.0/0
   
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Хостинг від uCoz Рокитнівська ЦСПШБ © 2024 ¦ Розробка та дизайн: Іван Соколов